top of page

                                    «Психологічні особливості обдарованих дітей»

 

         Обдарованими вважають дітей, які демонструють високий рівень розвитку здібностей, що дає можливість досягати визначних успіхів в одному або декількох видах діяльності.

         До "благополучних" з них належать лише 5 відсотків, решта знаходяться в ситуації ризику соціальної ізоляції та відчуження з боку однолітків. Обдарованість може органічно вписуватись у життєдіяльність дитини, а може провокувати велику кількість складних соціально-психологічних протиріч та проблем. На жаль, останній варіант найбільш розповсюджений.             Своєю поведінкою, особливостями навчання, внутрішнім психологічним станом, обдарована дитина наближена до дитини дезадаптованої. Обдаровані діти важко сприймаються оточуючими, а нормальний для них процес розвитку розглядається як аномальна непристосованість до життя у суспільстві.

        Обдаровані діти у порівнянні зі звичайними характеризуються такими якостями, що можуть викликати труднощі у процесі соціальної адаптації. Особливої уваги потребують ті властивості, що суттєво відрізняють обдарованих дітей від однолітків та дають підстави відносити їх до категорії "групи ризику".

         Перфекціонізм як намагання робити все найкращим чином, прагнення досконалості навіть у малозначущих справах виявляється вже у ранньому віці. Однак наслідком цього часто є постійне почуття невдоволеності собою, що відображається на самооцінці.

          Особливістю емоційної сфери обдарованої дитини є їхня підвищена вразливість. Оскільки обдаровані діти більш сприйнятливі до сенсорних стимулів, краще розуміють причинно-наслідкові зв’язки та сприймають оточуючі явища та події, вони глибше й детальніше їх розуміють.

            Обдарована дитина часто сприймає слова або невербальні сигнали як вияв неприйняття себе оточуючими. Деякі події, що є незначними для їхніх однолітків, для обдарованих дітей стають джерелом сильних переживань. Талановиті діти мають дуже розвинуте почуття справедливості, що виявляється в ранньому віці та зберігається протягом всього життя, вони мають власну систему цінностей, пред’являють високі вимоги до себе та оточуючих, які не завжди можуть їм відповідати. Така ситуація може викликати непорозуміння, конфлікти навіть ворожнечу між дитиною та оточуючими. Одна з провідних рис обдарованої дитини – це прагнення до лідерства, схильність керувати іншими дітьми. Головна причина цього полягає в інтелектуальній перевазі над іншими дітьми, гнучкості та швидкості мислення, що дає можливість краще за інших планувати та здійснювати ігрову діяльність. Але це проявляється переважно у дошкільному та молодшому шкільному віці, оскільки у більш старшому віці ігрові інтереси обдарованих дітей суттєво змінюються – вони починають цікавитись індивідуальними складними інтелектуальними іграми. Такі розбіжності в ігрових інтересах можуть призводити до непорозумінь між дітьми та стати причиною ізоляції обдарованої дитини. Самостійність талановитих дітей виявляється у незалежності суджень та дій, відповідальності за власні вчинки, внутрішній впевненості у тому, що така поведінка можлива та правильна. Така позиція не завжди є зрозумілою та прийнятною оточуючими, які вважають, що дитина повинна дослухатися до порад і рекомендацій дорослого та розцінюють прояви самостійності, як необґрунтований виклик та протест, прояви важковиховуваності.

Крім того, у поведінці обдарованих дітей спостерігаються прояви агресії.                  Часто обдаровану дитину просто не розуміють ні педагоги, а іноді батьки. Це призводить до складних переживань, у результаті яких вона або замикається в собі, прагнучи збагнути, чому її не розуміють, або, не бажаючись миритись із ситуацією, що склалась, вдається до різноманітних хитрощів, намагаючись отримати соціальну підтримку. Якщо така тактика не приносить бажаних результатів, дитина у відповідь на завданий біль прагне відповісти кривдникам тим же. У такому випадку вона може використати всі види агресивних реакцій: непряму, пряму, вербальну, фізичну.

       Явні або видатні здібності можуть проявлятися в будь-якій сфері, наприклад, математиці. Але в той самий час розвиток мовної сфери може перебувати нижче середньої вікової норми. Обдарованість може проявлятися в позашкільній діяльності, а в школі така дитина може вважатися "середньою".

 

Висновки.

         "Важкою" обдарована дитина буває не від того, якою вона є, а від того, якою вона не є. Не обдарованість стає "драмою", а занедбаність тих сторін дитячої особистості, що виявляються незатребуваними. Розвитку потребує не тільки специфічне обдарування. Необхідно враховувати всю особистість в цілому, її емоційні, інтелектуальні, художні та соціальні здібності. Коли обдарованій дитині допомагають належним чином, вона не буває проблематичною.

 

Використані джерела

1. Василькова Ю.В. Социальная педагогика : *курс лекций+ / Ю.В. Василькова, Т.А. Василькова. – М. : Академия, 2003. – 440 с.

2. Завацька Л.М. Технології професійної діяльності соціального педагога: *навчальний посібник для ВНЗ+ / Л.М. Завацька. – К. : Видавничий Дім "Слово", 2008. – 240 с.

3. Коваль Л.Г. Соціальна педагогіка / Соціальна робота : *навчальний посібник+ / Л.Г. Коваль, І.Д. Звєрєва, С.Р. Хлєбік – К. : ІЗМН, 1997. – 278 с.

4. Корнеева Е.Н. Нестандартные дети. Интегративная регуляция образовательного взаимодействия школьников с ЗПР, детей из семей мигрантов, учащихся с признаками одаренности. – Ярославль : Академия развития, 2007. – 144 с.

5. Кульчицька О.І. Соціальне середовище у розвитку обдарованості / О.І. Кульчицька // Обдарована дитина. – 2007. – № 1. – С. 25-31.

6. Ландау Э. Одаренность требует мужества. Психологическое сопровождение одаренного ребенка / Э. Ландау : *пер. с нем.+. – М. : Академия, 2002. – 144 с.

7. Одаренные дети. / под. общ. ред. Г.В. Бурменской и В.М. Слуцкого : *пер. с англ.+. – М. : Прогресс, 1991. – 376 с.

8. Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка : *навч. посібник для студ. ВНЗ+. – К. : Кондор, 2005. – 560 с.

9. Савенков А.И. Одаренный ребенок дома и в школе / А.И. Савенков. – Екатеринбург : Академия развития, 2004. – 346 с.

10. Соцька М.В. Система психолого-педагогічного супроводу здібних і обдарованих учнів у загальноосвітньому навчальному закладі / М.В. Соцька// Обдарована дитина. – 2010. – № 3. – С. 39-45.

    Поради батькам щодо виховання обдарованої дитини в сім’ї

     

          Обдарованість – це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов’язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.

Розрізняють обдарованість:

  • соціальну – лідерську;

  • художню – музичну, образотворчу, сценічну;

  • психомоторну – спортивні здібності;

  • інтелектуальну – здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших);

  • академічну – надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами;

  • творчу – нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).

      Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень.

       Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури.

       Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я входять до “групи ризику”. Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл.

        Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному. Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань.

                                  Батьки використовують виховні стратегії:

  • стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія;

  • друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь;

  • третя стратегія – коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей.

       Найголовніше в таких сім’ях – атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав’язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою.

 

                   Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

  1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.

  2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.

  3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

  4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.

  5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам’ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.

  6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

  7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

                           Поради батькам, які виховують обдаровану дитину

        Найперше – потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав’язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку.

      Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам’ятати правило: “Не зашкодь!” Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини.

   Батьки повинні завжди пам’ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем.

    Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися.

      Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною.

                Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини

  1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.

  2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.

  3. Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.

  4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.

  5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.

  6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.

  7. Показуйте дитині цікаві місця.

  8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.

  9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.

  10. Ніколи не карайте дитину приниженням.

  11. Купуйте дитині книжки за її інтересами.

  12. Привчайте дитину самостійно мислити.

  13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.

  14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.

  15. Уважно ставтеся до потреб дитини.

  16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.

  17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.

  18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.

  19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.

  20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.

  21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.

  22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.

  23. Допомагайте дитині бути особистістю.

  24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.

  25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.

  26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.

  27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.

​

(За матеріалами  https://gymnasia.osvita-konotop.gov.ua)

© 2023 Ясли-сад «Малыши».

Сайт создан на Wix.com

bottom of page