
Дитячі ревнощі
Через період дитячих ревнощів проходять практично всі сім’ї, де є більше однієї дитини. Батькам необхідно заздалегідь підготувати старшу дитину до появи у неї брата або сестри, а після народження малюка всіляко заохочувати до будь-якої допомоги з її боку по будинку або в догляді за молодшою дитиною. Батьки повинні докласти всіх зусиль, щоб старша дитина не відчувала себе обділеною увагою дорослих, щоб вона постійно відчувала мамину любов, турботу і ласку.
Як розповісти старшій дитині, що в сім’ї скоро буде поповнення?
Ще під час вагітності (а можна і раніше, на етапі планування вагітності) слід звертати увагу дитини на новонароджених малюків, на все, що пов’язане з ними. Якщо є можливість, дуже добре відвідувати знайомих або друзів, в родині яких є новонароджений чи маленька дитина, даючи можливість своєму синові або доньці поспілкуватися з нею. Можна також попросити свою дитину допомогти в догляді за цим малюком, виконуючи найпростіші доручення (принести крем, пелюшку). При цьому важливо хвалити її за те, що вона зробила все спритно і правильно, підкреслюючи і зміцнюючи її статус «дорослого», «старшого», всіляко заохочуючи її бажання відповідати цій ролі.
Трохи згодом можна і потрібно показати дитині фотографії і відеофільми, де вона сама зображена зовсім маленькою, а приблизно за півроку до пологів повідомити, що скоро в неї буде братик або сестричка. Якщо дитина грається в ляльки, то можна купити пупса і все необхідне для догляду за ним (ліжечко, , одяг) і програвати можливі побутові ситуації з малюком – саме у грі дитина найбільш легко навчається навичкам співпраці. Під час вагітності можна по можливості брати з собою дитину на УЗД, розповідати, як росте малюк у животі, і що вона сама теж колись була там. Можна також готувати подарунки для майбутнього брата чи сестри, роблячи їх разом з батьками. Важливо, купуючи в магазині все необхідне для немовляти, ні в якому разі не забувати купувати і «дорослі» подарунки для старшої дитини
Як допомогти дітям ужитися разом?
Перш за все, фахівці рекомендують не налаштовувати старшу дитину на те, що молодший відразу стане для неї товаришем у грі, щоб не було розчарування. Навпаки, спочатку немовля буде лише забирати левову частку маминого часу та уваги. Однак старша при цьому ні в якому разі не повинна бути обділена. Необхідно по можливості зберегти її колишній режим дня – будь-які різкі зміни, особливо в перший час після появи малюка, небажані. Вкрай важливо, щоб в перші місяці після народження молодшої дитини мама знаходила час грати зі старшою, гуляти з нею і робити все те, що робила раніше. Якщо є можливість, варто найняти хорошу няню для молодшої дитини, попросити бабусь, дідусів, інших близьких родичів допомагати перший час з малюком, щоб мати можливість, не «розриваючись» і не дратуючись, приділяти достатньо часу старшій. Тоді вона поступово звикне до існування брата чи сестри, не відчує себе обділеною увагою мами і не буде відчувати хворобливих ревнощів. Інколи старша дитина може почати вести себе як немовля: просити сповивати її, дати пустушку або груди. У такому випадку найкраще підіграти їй – так вона швидше заспокоїться.
Якщо старша дитина захоче допомогти доглядати за немовлям , ні в якому разі не слід відмовлятися від її послуг, навпаки, треба всіляко підкреслювати значимість її допомоги. З іншого боку, дитину не можна примушувати, змушувати, вона сама повинна проявити ініціативу.
Як розпізнати ревнощі у дитини?
Класичний прояв ревнощів – коли старша дитина таємно від батьків заподіює шкоду беззахисному малюку: щипає, смикає за волосся, ламає або ховає його речі та іграшки. Однак не всі діти виказують свої ревнощі таким чином. Іноді ця образа проявляється в зовні безпричинній поганій поведінці, примхах, дитина може навіть захворіти. Так первісток дає зрозуміти, що йому не вистачає маминої любові, намагається знову повернути собі батьківську увагу.
Чи повинна дитина намагатися придушувати почуття ревнощів?
На думку експертів, дуже важливо давати дитині можливість проявити свій гнів, ревнощі і агресію в той час, коли це ще відносно безпечно і може контролюватися. Якщо малюкові надати такий шанс, він, швидше за все, благополучно мине стадію ревнощів і забуде про них. В іншому випадку ревнощі і образа вкореняться в його душі, у той час як справжня причина може поступово забутися.
Дитина не усвідомлює до кінця, що з нею відбувається і чому. Тому потрібно проговорювати почуття дитини, якщо вона злиться, сумує, навіть коли вередує. Найчастіше її погана поведінка – лише спосіб привернути до себе хоч якусь увагу улюбленої мами. У відповідь на такий прояв образи ні в якому разі не можна дратуватися. Це лише ще більше посилить її негативний стан. Краще поставитися до ситуації з розумінням, пожаліти старшу дитину, навчити її висловлювати агресію словами, тупанням ногою і навіть криками.
Чи можна взагалі уникнути дитячих ревнощів?
Батьки нерідко помиляються, запевняючи себе, що в їх сім’ї дитячих ревнощів не буде. Уважним і турботливим батькам нерідко вдається мінімізувати цю проблему, але повністю уникнути її не вдається практично нікому. Нормальна дитина повинна пройти випробування ревнощами, прожити цей важкий момент конкуренції з рідним братом чи сестрою. Тільки від батьків залежить, навчиться вона справлятися зі своїми емоціями без шкоди для психічного здоров’я чи ні.
Як пояснити старшій дитині, що її люблять не менше, ніж молодшу?
Оскільки діти дуже чутливі до мови жестів і дотиків, варто приділяти більше уваги саме цій стороні спілкування. Батьки в жодному разі не повинні обділяти свого первістка ласкою, їм потрібно намагатися якомога частіше гладити по голові, обіймати його, притискати до себе. Дуже корисно робити масаж двом дітям одночасно і укладати їх на денний сон разом. Дуже прив’язує старшу дитину до малюка його участь у житті немовляти, його турбота про маленького, активна допомога мамі. Мама в жодному разі не повинна забувати підкреслювати його значимість і хвалити старшу дитину. Купуючи щось для малюка, батьки не повинні забувати про старшого. І ще одне важливе правило: старшу дитину не можна лаяти у присутності малюка, навіть якщо проблема ревнощів не стоїть гостро.
Як ділити іграшки між дітьми?
Цю сферу повинні регулювати чіткі правила. Якась частина іграшок має бути спільною, а якісь іграшки повинні бути особистими у кожного з дітей. Діти повинні знати, що якщо вона хоче попросити щось в іншої, їй слід запропонувати щось натомість. Якщо дітки сперечаються через одну і ту ж іграшку, мамі слід прибрати її в недоступне для них місце, пояснивши, що іграшка повернеться до них, коли вони помиряться і навчаться грати по черзі. Дуже важливо хвалити дітей, коли вони поступаються один одному. Якщо молодша дитина ще не може сказати «дякую», батьки повинні подякувати старшій від її імені.
«МАГІЧНІ» слова батьків для спілкування з дитиною
Я тебе люблю дитина має вірити, що люблять її саму, а не за «щось». Ніколи не пов’язуйте свою любов до дитини з певними умовами. Дитині буде зрозуміло, якщо ви запевните її в своїй любові, а потім вкажете на проступок: «Я дуже тебе люблю, але мене дуже засмучує, що ти ображаєш братика»
Я рада(ий), що ти в мене є дитині потрібна впевненість, що батьки щасливі, тому що вона у них є
Я тебе розумію дитина потребує співчуття і втіхи, коли в неї сталося найсправжнє лихо – загубилась іграшка тощо
Ти все зможеш дітям завжди потрібні заохочення і схвалення. Щоб уміти пристосуватися до життя, дитина має вчитися самостійно розв’язувати свої проблеми. Завдання батьків – пояснити, направити, порадити
Я тобі довіряю дитина, якій щиро та розумно довіряють у сім’ї, не виросте жорстокою чи грубою, а також не переступатиме визначених суспільством меж.
Ми завжди з тобою упевненість дитини в тому, що батьки її завжди прийдуть на допомогу, дасть змогу багато що подолати.
Шановні батьки ! Дитина виростає щасливою і впевнено в собі, коли відчуває вашу підтримку. Адже їй важливо постійно отримувати позитивні «послання» від близьких людей. Не забувайте поєднувати магічні слова з відповідними вчинками, і ваша дитина буде щасливою!
ЗРОЗУМІТИ ДИТИНУ ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ
-
Дорослі мають адаптуватися до дитини, а не дитина до дорослих
-
Дорослі мають бути зацікавлені полегшити процес адаптації дітей до умов перебування в дитячому садку
-
Дитина має бачити, що і батьки, і педагоги єдині у своїй любові до неї
-
Основний зміст роботи з родинами: педагоги допомагають батькам, батьки – педагогам
-
Дорослий має навчитися розуміти емоційний стан малюка. Не випитувати:
«Чого ти такий непривітний?», а спробувати дізнатися про причину певної поведінкової реакції дитини
-
Порцією добра і любові, яку дають дорослі, має наповнитися день малюка в дитячому садку
-
Пізнати дитину головне завдання для дорослого
-
Від того, як дорослі зрозуміють емоційний стан малюка вранці, залежить рівень його творчості, настрій протягом дня і щасливе дитинство загалом
ПРАВИЛА СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ
Створити в роди ні атмосферу любові й розуміння
-
Будьте уважними і чутливими до дитини та її проблем
-
Приділяйте дитині достатньо уваги і часу
-
Любіть дитину, інколи її балуйте
-
Ініціюйте спільні справи
-
Висловлюйте дитині свою любов після розв’язання конфлікту
Позитивний приклад батьків – найкращий спосіб правильного виховання
-
Будьте самокритичними, визнавайте недоліки у вихованні
-
Уникайте даремних обіцянок – дані дитині обіцянки слід виконувати
-
Ставте себе на місце дитини, аби відчути, як занижена оцінка батьків веде до поганого самопочуття та формування неадекватної самооцінки дитини
-
Якщо у дитини негаразди у поведінці або розвитку зверніться до фахівця. Не зволікайте.
-
Уникайте займенників «завжди» і «ніколи». Ці фрази переконують дитину в невмінні поводитись інакше.
-
Уникайте звинувачувальних фраз типу «Ти мені набрид!»
Підтримуйте у дитині позитивний образ Я
-
Зосередьте увагу на правильних вчинках дитини, підкріплюйте їх винагородою
-
Виховуйте в дитині впевненість в собі, допомагайте виявити сильні риси, властивості і виробити вміння отримувати від цього задоволення. Тобто підтримуйте здатність дитини використовувати власні емоційні сили для досягнення успіху в тих сферах, в яких вона сильна
-
Навчайте дитину вмінню компенсувати все те, що принижує її гідність.
-
Говоріть про ситуації чи вчинок дитини, без негативних оцінних суджень її особистості. Висловлювання не мають містити діагнозу і прогнозу подальшої долі дитини. Обговорюйте лише вчинок і його результат, не принижуйте гідність і не вказуйте на недоліки особистості.
Порівняльна психологічна характеристика психічно здорової дитини і дитини з порушеннями психічного здоров’я
Психічно здорова дитина
Позитивно ставиться до самої себе та до інших
Не применшує і не перебільшує своїх здібностей
Приймає власні недоліки, поважає себе
Усвідомлює свою здатність долати складні ситуації
Комфортно почувається з іншими дітьми
Урахував інтереси інших , відчуває їхній душевний біль, проявляє альтруїзм і співчуття
Не принижує дітей і не дозволяє робити це іншим, тактовна, відкрита, щира
Вважає себе частиною групи, легко вживається у колективі
Відчуває відповідальність за доручену справу
Долає життєві труднощі
Намагається розв’язати проблему яка виникла
Не боїться взяти на себе відповідальність
Може самостійно приймати рішення
Докладає з радістю зусилля заради успіху справи
Дитина з порушеннями психофізичного здоров’я
Неоднозначно ставиться до самої себе – надто егоїстично поводиться з іншими або зневажає себе
Негативно сприймає інших дітей і навколишній світ
Перебільшує свої здібності або недооцінює себе
Не приймає свої недоліки або, навпаки, комплексує через них
Обожнює себе чи, навпаки знецінює власне Я
Неадекватно оцінює ситуації та свої можливості щодо їх подолання (мотив уникнення невдач)
Властиве прагнення бути серед дітей, але некомфортне перебування з іншими, тому віддає перевагу самотності та відчуженню
Не враховує інтереси інших, ставлячи власні інтереси на перше місце, не відчуває душевного болю інших – проявляє егоїзм, заздрість, гордість, зловтіху
Постійно прагне до приниження інших, немотивована грубість, злостивість, підступність
Відчуває відчуженість у групі, проявляє егоцентризм та егоїзм у ставленні до інших
Не відчуває відповідальність за свої дії
Неспроможна подолати життєві труднощі
Проявляє безпорадність, не бачить шляхів виходу
Перекладає відповідальність на інших
Не здатна самостійно приймати рішення
Швидко змінює захоплення, за появою незначних труднощів припиняє розпочату справу
ЩО РОБИТИ ЩОБ ДИТИНА НЕ БОЯЛАСЯ МЕДИЧНИХ ПРОЦЕДУР
Чому дитина опирається медичним процедурам? Дитина боїться!!!!
Страх провідна емоція яка захоплює дитину. Інстинкт самозбереження убезпечує її від фізичного болю, що є передвісником потенційної загрозі її життю. Запамятовує цей страх у всіх деталях (під час ін’єкцій, щеплень тощо).
Дитина не довіряє дорослим. Але це почуття двояке. З одного боку вона не довіряє з другого вона очікує підтримку, порятунок.
Що відбувається з дитиною ? Окрім страху, у її підсвідомості зявляється недовіра та образа.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
-
Підтримувати й співчувати
-
Говорити правду
-
Не залякувати
-
Зясувати причини страху
-
Закріпити емоційний контакт (розмовляти, хвалити за витримку)
-
Заохочувати
-
ЯК ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ОПІР
АКТИВНИЙ – дитина проявляє агресію, злість, активно пручається. Може голосно плакати та кричати
ЯК СПІЛКУВАТИСЯ – розмовляти голосно та чітко говорити короткими фразами – з 3-4 слів.
ПАСИВНИЙ – дитина ціпеніє, має байдужий вигляд. Погляд зафіксований в одній точці, зіниці розширені, мязи тіла напружені, долоні та ступні холодні та вологі. Можливий тихий плач, помітний лише за сльозами на щоках.
ЯК СПІЛКУВАТИСЯ – проявити особливу увагу та обережність. Голос має бути тихим, стриманим, у словах турбота та тепло.
ЧОГО СЛІД УНИКАТИ ПІД ЧАС СПІЛКУВАННЯ
Присоромлень, звинувачень, натиску і примусу. Нехтування почуттям дитини. Висловів на кшталт : «Ти ж чоловік, а чоловіки не плачуть!» або «Ти така доросла , а плачеш!»
ЯК СКАЗАТИ “НЕ МОЖНА”, ЩОБ ДИТИНА ВАС ПОЧУЛА
-
Пам’ятайте, забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття, не емоції.
Не можна злитися, не можна плакати або боятися – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом і т.п. -
Уникайте заборон. Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька, – просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене і т.д. Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки … Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште прочиненими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА.
Якщо уникнути заборони не вдалося: -
Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами. Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалось вище, це загрожує знеціненням цих слів. Якщо ви хочете, щоб чудо-чадо чуло ваше «ні», вживайте його якомога рідше. Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б зробити …», «будь обережний – це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях» …
-
Пояснюйте причину. Якби вам сказали «не можна їсти цей торт», яка була б ваша перша реакція? Ви запитали б «А чому?». Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу – вона безпечніша», дитина має вибір, і повірте, після ваших пояснень вона прийме правильне рішення. Але стежте за тим, щоб ваше пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, на його мові. Якщо дитя ще не може зрозуміти, просто відволічіть або віднесіть його.
-
Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною. Якщо ви проявите емоції, дитина сприйме їх в свою сторону. Мама злиться або дратується – значить я поганий, вона мене більше не любить; веселиться – значить це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина.
-
Пропонуйте альтернативу. На кожне не можна, після пояснення причин, має бути своє можна. Обов’язково заборонивши щось дитині, запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати по шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером – то можна, або на мольберті можна, не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна і т.п. Заборона обмежує свободу, і природно, почувши таке обмеження, хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий … Але якщо відразу після заборони піде альтернатива – дитина сприймає це як можливість вибору.
-
Будьте послідовні. Якщо вже сказали «ні», значить НІ. І інші члени родини теж повинні знати про це “ні”. Якщо мама заборонила, а тато дозволяє – це провокує дитину на маніпуляції, крім того породжує тривогу і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а значить – небезпечним. АЛЕ! Якщо ваша дитина вступила з вами в діалог і, якщо їй вдалося переконати вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином ви показуєте, що ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії. Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з вами саме домовитися, а не продавила вас хниканням або ще чимось.
-
Дуже важливою є система батьківських ТАБУ. Табу – це і є заборона, але його ніколи і ні за яких обставин, навіть при спробі домовитися, не можна порушувати. Наприклад «Не можна бити маму» або «Не можна відкривати вікно» і т.п. У кожної родини своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім неприйнятно в іншій. Пам’ятайте, таких табу повинно бути 2-3, не більше. Якщо буде більше трьох, їх значущість зійде нанівець.
ЗАБОРОНЯТИ МОЖНА ТІЛЬКИ ДІЇ ДИТИНИ, А НЕ ПОЧУТТЯ, НЕ ЕМОЦІЇ.



ЯК ВПЛИНУТИ БАТЬКАМ НА ПРОЦЕС СПРИЙНЯТТЯ ДІТЬМИ ІНФОРМАЦІЇ ІЗ ЗМІ, ТЕЛЕБАЧЕННЯ, РАДІО ТОЩО…
Користуйтеся авторитетом у дитини: дитина дивиться на своїх батьків і переймає ті емоції які переживають вони. Дитина довіряє почуттям близьких людей, це дає їй змогу відчути , що вона не самотня у своїх переживаннях і її почуття розділяють рідні люди.
Якщо батьки не користуються авторитетом для дитини авторитетом може стати актор, спортсмен тощо
Враховуйте вік та перспективу розвитку дитини: батькам важливо обговорювати все те що відбувається в країні за її межами. При цьому батьки мають враховувати вік та пізнавальні можливості дитини, розповідати усе просто, зрозумілою їй мовою.
Подавати дитині гідний приклад для наслідування: якщо батьки беруть активну участь у волонтерських, благодійних заходах, то, можливо дитина виявити бажання зробити щось корисне для людей. Може проявити власну ініціативу: створювати малюнки або вироби, залучати онлайн до цієї діяльності родичів та друзів.
Пояснювати факти та явища: дитина ще не сформувала свідоме ставлення до світу та стійкі переконання, а тому вона може перекрутити чи спотворити інформацію, яка надходить ззовні. Тому батькам варто пояснювати їй те, що вона почула або побачила.
В такому випадку дитина відчуває себе впевнено в інформаційному середовищу.
Аргументують власну позицію: батьки в бесіді з дитиною тактовно і обґрунтовано відокремлюють правдиве від неправдивого. Завдяки цьому у дитині формується своя думка.
Використовують невербальні засоби спілкування: коли дитина слухає батьків вона спостерігає за ними і сприймає не лише слова, а й відчуває спокій чи хвилювання, впевненість чи розгубленість, довіру чи недовіру до джерела інформації. Прямий погляд і спокійний тон батьків під час розмови посилює довіру дитини до їхніх слів і переконань.
(за матеріалами журналу «Практичний психолог : диячий садок» №4, 2020)
Вплив музики на інтелект дитини
У батьків постає питання-чи варто витрачати сили і час дитини, якщо вона надалі не буде спеціалістом в музичній галузі? Що дасть музика дитині для реального життя, для пізнання? Не дивно,час складний , така реальність сьогодення. Що може дати дитині музика?
Можна довго сперечатись з цього питання, але існують такі факти.
Дослідники з університету Вісконсена виявили, що кожна дитина, яка народжується має досить тонкий музичний слух і добре чуття ритму.
Але ці здібності можуть згаснути за кілька років якщо їх не розвивати.
На думку дослідників саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина сприймає розмову людей.Усього за кілька місяців малюк накопичує в пам’яті тисячі слів, як ритмічно-звуковисотно та інтонаційно організовані звукові фрагменти. З розвитком відчуття ритму в малюка якісно змінюються складові його психіки, необхідні для різних видів діяльності, поведінки в цілому.
Фізик Шидв з Каліфорнійського університету та психолог Размер з університету Вісконсена досліджували роль слухання музики та навчання гри на музичних інструментах в інтелектуальному ставленні дитини.
За допомогою комп'ютерних технологій вони з'ясували , що музика впливає на розвиток мозку і моторики людини,сприяє розвитку аналітичного мислення. В експерименті брало участь 78 дошкільнят, яких розділили на 3 групи. Дітей 1 групи навчали музичної грамоти та гри на фортепіано, 2-роботи на комп'ютері, в 3-й групі ніяких спеціальних занять не проводили. Через пів року було проведено тестування розумових здібностей дітей в усіх 3ох групах. Виявилося, що діти, яких навчали музики,показали результати на 34% вищі, а ніж їх однолітки з контрольної 3 групи. У дітей, що навчалися працювати на комп'ютері, результати були на 28% кращими від отриманих у 3 групі. На підставі даних цього експерименту дослідники дійшли висновку,що музика сприяє розвиткові аналіичного мислення, і чим дитина раніше починає займатись музикою,тим кращим буде результат. Наприклад: з ранньго віку серйозно займались музичним вихованням з маленьким Моцартом,(який написав перший свій музичний твір у 3 роки, гру маленького Моцарта слухали при імператорському дворі), італійський скрипаль-віртуоз і композитор Ніколо Паганіні.
Прикладів є багато..
Музичні вподобання можуть чимало сказати про внутрішній світ людини , її душевний стан. Щоб дитина розвивалася музично,не обов'язково чекати ї вступу до музичної школи. Прилучати малюка до музики може людина і без музичної освіти. Переконатися в цьому можна ознайомившись з порадами та вправами,що допомагають прищепити дитині смак та інтерес до музики і зробити заняття з нею корисними та цікавими.
Найперша порада (і батькам і вихователям): співайте.
Що?-краще-дитячі пісеньки, репертуар дуже багатий.
Друге -добре, якщо діти будуть мати можливість слухати музику різних жанрів: класичну музику, народну, просту і складну, симфонічну, запис звучання сучасних та народних музичних інструментів.
Далі-добре використовувати різні види сприймання музики на слух.Тобто: пасивне(коли дитина чує звучання але зайнята іншим);
частково активне-дитина слухає але водночас думає про своє (музика в цьому разі є для нього джерелом емоційного стану натхнення); і нарешті активне сприймання, коли дитина намагається виконувати ту чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає коли співають неправильно. Активне сприймання слід розвивати, ніякий інструмент не замінить дитині переживання безпосередньої участі в творенні музичних звуків за допомогою власного голосу, власних відчуттів.
Що дуже є важливим- ніколи не слід казати дитині, що вона співає погано, що в неї немає слуху (навіть коли це так). Правильність відтворення музичних звуків тісно пов'язана з вірою в себе. Можна сказать, що вона співає майже правильно,але звук треба спочатку прослуховувати,а потім співати. Багато в чому властивості голосу визначаються анатомічними особливостями, будовою гортані, об'ємом навколоносових пазух. Вокальні м'язи у дошкільнят ще не розвинуті. Дитячий спів не можна оцінювати за критерієм сили звучання. Гучний спів та крик шкодять незміцнілим м'язам дітей, притуплюють слух та негативно позначаються на нервовій системі
Спів відіграє важливу роль не лише в музичному, а і в загальному розвитку дитини. Проспівування слів та фраз на одному диханні покращує дитячу вимову, зміцнює легені, активізує обмінні процеси. Вокалізовані вправи та ігри використовують не лише муз.керівники , а й логопеди і терапевти..
Дітям із слабкими мовними даними добре допомагають вправи на поєднання співу з пасивними рухами,співуче читання, ритмічне читання-чергування коротких і довгих складів за рухом руки, поєднання мовної інтонації з музикою.
Також можна складати мелодії, які б передавали значення прикметників.Це весела гра:добераємо кілька прикметників і залежно від того,як спиймаємо кожен з них,складаємо невеличку мелодію. Якщо в дітей виникне бажаня наслідувати вас-чудово. Але нехай вони спочатку послухають.Потім змінюємо тактику:заспіваємо щось і попросимо малят визначити-сумний це мотив чи веселий. Ось, наприклад, кілька прикметників, які можна використати у грі:сердитий, веселий, сумний, швидкий, святковий тощо. Якщо ви вмієте грати,проведіть таку саму гру з допомогою музичного інструмента.
Сюди можна включити і слухання аудіозапису музики.
За допомогою гри можна навчити дитину визначати висоту,тривалість та гучність звуків. Запропонуємо дітям заплющити очі та слухати. На металофоні(або кселофоні) зіграємо по черзі високий та низький звуки в будь-якій послідовності. Попросимо визначити відмінність між ними. Доцільно розпочинати з найбільш віддалених один від одного звуків, поступово переходячи до тих, що розташовані ближче і ближче,поки відстань між ними не скоротиться мінімально, до звуків, що стоять поряд. Продовжити гру можна,змінюючи тривалість звучання окремих звуків та їхню гучність.
Якщо ця гра їх зацікавить ми досягнемо того,що діти розрізнятимуть звуки за висотою,тривалістю, гучністю. Зверніть увагу,що ці якості є природними і можуть розглядатися не лише стосовно музичних звуків,а й що до багатьох інших предметів та явищ.
Є гра "Сонячні зайчики".Увімкніть ритмічну музику.Запропонуйте дитині узяти маленьке дзеркальце і покажіть,як треба пускати сонячного зайчика.Зайчик має стрибати в ритмі музики,що звучить.Запропонуйте дитині потанцювати.пострибати,помахати руками в ритмі музики.Поступово він навчиться чітко координувати свої рухи,узгоджувати їх характер.виразність з музичним ритмом.
Є багато відоме таке поняття,як ритмічні диктанти. Поплескаємо, або простукаємо по столу дуже простий ритм і попросимо дитину повторити його.Якщо вона помилилась, можна сказать:"У тебе майже вийшло, але послухай ще."Ритми треба варіювать. Коли дитина повторить ритм, попросимо зробити це кілька раз.
Далі-ознайомлення з музичними інструментами. Батькам варто побувати в магазині музичних інструментів. Показати дитині різні музичні інструменти і якщо можливо дати послухати,як вони звучать. Дома час від часу показувати дитині зображення тих чи інших музичних інструментів,запропонувати дитині послухати запис звучання різних музичних інструментів,вчити дитину упізнавати звучання цього інструмента в музичних творах.
Для розвитку дитини дома з батьками можна розігрувати казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер (тонюсінький,як комарик, грубий,як баба-яга,ласкаво, розтягуючі голосні, як промовляє лисичка).
Наукові дані і багатовіковий досвід засвідчують:любов до музики прищеплена в дитинстві, може стати міцною основою подальших досягнень та успіхів дитини. Раннє навчання музики відкриває широкий шлях до інтенсивного розвитку сенсорних здібностей,душевного почуттєвого сприйняття, створює надійний фундамент для становлення і подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів,гармонійного поєднання в них емоційного і раціонального,стане частиною духовного життя людини в майбутньому.
Консультація для батьків
«Як вкласти дитину спати без скандалів і сліз»
Практично кожному з батьків знайомі довгі виснажливі укладання малюка. Тривалі заколисування, пісні, вмовляння і сперечання з малюком - все, що так вимотує і без того втомлених батьків. Часто проблеми зі сном пов'язані зовсім не з примхливим характером або розпещеністю дитини, а з особливостями нервової системи малюка. Зараз все більше збуджених дітей, укласти яких на денний або нічний сон - завдання не з легких. Як же бути: відпустити ситуацію на самоплив або качати до оніміння рук? А можливо, варто привчати дитину засинати методом «нехай проорется»?
Як же вкласти дитину спати без зайвого нервування:
1. Встановіть певний порядок дій перед сном.
Кожен день перед тим, як вкласти дитину в ліжко виконуйте одні і ті ж дії в одній і тій же послідовності. Щоб дитина дійсно перейнялась релаксуючою атмосферою недостатньо просто почитати книжку, має бути кілька заспокійливих дій. Особливо це стосується найменших. Не шкодуйте часу на цей щоденний ритуал, особливо перший час, поки дитина ще тільки до нього звикає.
В першу чергу зробіть так, щоб вже за годину до сну обстановка навколо дитини була спокійною, яскраве світло в кімнаті краще погасити і включити невеликий світильник, ніяких активних ігор. Далі орієнтуйтеся по дитині і включіть в щоденний ритуал ті дії, які надають на малюка найбільший розслабляючий ефект. Наприклад:
- купання;
- масаж;
- читання книжок;
- прослуховування спокійної музики;
- прогулянка;
- годування;
- укладання в ліжко улюбленої іграшки;
- прибирання іграшок (для старших малюків);
заспокійливі бесіди перед сном, обговорення подій минулого дня (для старших малюків).
2. Встановіть ранній час відходу до сну
Багато батьків помилково вважають, що якщо укладати дитину пізніше, вона як слід втомиться і швидко засне. Насправді, як правило, спостерігається прямо протилежна картина: надмірно втомлена дитина перезбуджена і потім взагалі не може заснути.
3. Дотримуйтесь гнучкого режиму дня.
Як не дивно, але денний сон і денні годування теж впливають на нічний сон. Як це відбувається? Справа в тому, що пробудження вранці в один і той же час, певний час денного сну і годування допомагають налаштувати біологічний годинник дитини. І ці добре налаштований біологічний годинник потім послуже вам добру службу і під час нічного укладання, до потрібного часу дитина вже дійсно буде хотіти спати.
Важливо пам'ятати, що при дотриманні режиму завжди потрібно орієнтуватися на дитину. Якщо вона втомилася або зголодніла раніше, ніж звичайно не варто тягнути до покладеної годину обіду або сну. Режим повинен бути гнучким!
За матеріалами
https://rozrobka.in.ua Світлана Гаязіева