Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

 

            Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

                                         ВИОКРЕМЛЮЮТЬ ТАКІ СТУПЕНІ АДАПТАЦІЇ:

• Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;

• Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

• Важкий (триває від 2 місяців і більше) – паталогічна адаптація.

      Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

           Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.

          Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.

          Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.

                    ЩОБ ПРОЦЕС АДАПТАЦІЇ НЕ ЗАТЯГУВАВСЯ, НЕОБХІДНО:

• Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;

• Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;

• У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;

• Наблизити домашній режим до садкового;

• Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;

• Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).

            Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та в дитсадку.

                                     РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ПРАВИЛЬНОЇ

                                         ПОВЕДІНКИ РІДНИХ У ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ:

 

• Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;

• Не залишати дитину на цілий день у групі;

• Гуляти на майданчику після відвідування садка;

• Давати із собою улюблені іграшки;

• Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;

• Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;

• Зустрічати дитину з посмішкою;

• Розповідати якомога більше позитивного про садок;

• Підтримувати самостійність дитини вдома.

​

                                    ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ. ЗОНИ РОЗВИТКУ.

 

                                             ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РАННЬОГО РОЗВИТКУ:

1. Малюк любить вчитися. Це процес безперервний, він триває і на заняттях і під час ігор, слухання музики, бесід із дорослими. Завдання педагога , батьків – створити умови для інтелектуального розвитку дитини.

2. Для малюка все нове і все цікаве. Пізнавальні можливості його безмежні. Він може засвоїти все, що зможуть дати йому дорослі.

3. Для успішного розвитку малюка необхідно, щоб поруч були діти різного віку.

             Дорослим варто пам’ятати, що , вибудовуючи процес спілкування, слід думати не тільки про те, що вони говорять, а й як, яким чином вони роблять. Маленькі діти зазвичай пропускають повз вуха наші зауваження , але дуже чутливо реагують на їхній тон. Інтонаційне забарвлення дорослих висловлювань, їх емоційний тон дитина пам’ятати тривалий час.  А власне переживання щодо цього корегують не лише її настрій і реагування, а й відображаються у поведінці і дитини впродовж певного часу. Тому дорослим варто не дорікати на неслухняність, вередливість, впертість малюка, а звертати увагу на тон власних звернень до нього, який здебільшого й провокує саме таку поведінку дитини.

          Позитивний емоційний стан спілкування дорослого з дитиною допомагає їй долати перешкоди. Оскільки власного бажання і емоційного настрою – ХОЧУ – інколи буває замало для досягнення мети: побудувати башточки, малювання песика, ліплення яблучка тощо. Для цього потрібні певні практичні навички – МОЖУ – але визначальним моментом на цьому шляху є віра дорослого у можливості маленького діяча. Лише за цієї умови з’являється, а найголовніше реалізується дитяче – БУДУ.

         Віра дорослого в дитину, його впевненість – абсолютна впевненість – в її силах, можливостях, вмінні, здібностях і здатності породжує і власну впевненість дитини у своїх силах, віру в себе.

         Забезпечення моральних, емоційних, психологічних умов для проживання дитиною ситуації успіху, ситуації власної успішності – є основною характеристикою принципу успішності.

          До типових помилок батьків, що гальмують фізичний розвиток дитини, належать:

• незручний, але красивий та модний одяг;

• обмежена можливість руху;

• нерівномірність у забезпеченні стимуляції;

• неправильний режим дня

         Батькам треба пам’ятати, що дитина має вдосконалювати свої вміння – батьки не можуть все робити за неї.

          Якщо ви хочете, аби ваші діти були розумними - читайте їм казки. Якщо хочете, аби вони були ще розумнішими, - читайте їм більше казок (А. Ейнштейн).

            Поряд із фізичним розвитком дитини потрібно також розвивати її розумові здібності. Навіть у самому ранньому віці дуже важливо читати для дитини, разом розглядати картинки, що відображають зміст прочитаного. Необхідно читати дитині на різні голоси, аби зацікавити її читанням; спільно переглядати й читати книжки з кольоровими й виразними ілюстраціями. Конторолювати час проведений перед телевізором. Все переглянути дитиною  обговорювати. Важливо, аби дитина мала доступ до різних засобів малювання. А також батькам треба організовувати всебічний розвиток дитини відвідуючи різні цікаві місця, заходи тощо.  Велику користь для розвитку дитини дає активна взаємодія батьків з дитиною (постійні обговорення, вербальні ігри, тілесні взаємодії тощо). Головне бути для дитини взірцем для наслідування, справжнім чарівником і винахідником.

ЛІТЕРАТУРА: ж. Практичний психолог : дитячий садок № 12/2015

​

​

​

​

​