Криза трьох років

     У трирічному віці малюк починає чітко усвідомлювати , хто він і який він.

Внутрішній світ дитини наповнюється суперечностями: вона прагне самостійності і в той же час не може впоратись із завданням без допомоги дорослого, дитина любить рідних, але вона сердиться на них через обмеження своєї свободи.

      Агресивність і невтомність малюків  у цьому віці виявляється в постійній готовності до діяльності. Дитина вже вміє пишатися своїми успіхами й критично оцінювати результати своєї праці. У неї складається здатність до ціле покладання: чіткіше уявити результат, порівняти його з зразком, визначити відмінності.

       У цьому віці дитина вміє сприймати предмет, не обстежуючи його. Таке сприйняття предмета додає дитині здатності повніше відображати навколишню дійсність.

        У трирічному віці дитина здатна лише відтворювати образи, запозичені з казок і розповідей дорослих. Великого значення у розвитку уяви дитини набувають досвід і знання дитини, її кругозір.  Для дітей цього віку характерне змішування елементів, змішування реального і казкового.

         Пам’ять дошкільника трьох років мимовільна, характеризується образністю. Його діяльності більш притаманне пізнання, ніж запам’ятовування. Добре запам’ятовується тільки те, що було безпосередньо пов’язане з його діяльністю, було цікавим і емоційно забарвленим. Все що запам’яталося зберігається надовго.

         Дитина не здатна тривалий час утримувати свою увагу на якомусь одному предметі, вона швидко переключається з однієї діяльності на іншу.

          В емоційній сфері -  ті ж тенденції, що й на попередньому етапі. Характерні різкі перепади настрою. Емоційний стан дитини залежить від емоційного комфорту. На настрій починають впливати стосунки з однолітками та дорослими. Тому характеристики які дитина дає оточуючим дуже суб’єктивні.

          В цьому віці також діти починають засвоювати правила взаємостосунків в групі однолітків, а потім паралельно ще й контролюються дорослими.

 

                                                         ПОЗИЦІЯ ДОРОСЛОГО ,

                              ЩО ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ В ЙОГО ВИМОГАХ ДО ДИТИНИ:

СТИМУЛЮЄ АКТИВНІСТЬ ДИТИНИ,

 ВИМАГАЄ СЛУХНЯНОСТІ:

• негативні наслідки поведінки

• подавляється ініціативність дитини

• знижується допитливість, втрачається інтерес

• гальмується комунікативний розвиток,

 емоційний розвиток дитини, мовлення дитини.

 

 

СТИМУЛЮЄ АКТИВНІСТЬ ДИТИНИ,

ВИКОРИСТОВУЄ БЕЗПОСЕРЕДНІ

МЕТОДЛИ КЕРІВНИЦТВА НЕЮ

• позитивні наслідки поведінки

• всебічний розвиток особистості дитини

• гармонійний соціально - емоційний

     розвиток дитини.

      

        Важливо знати  психологічну картину вікової кризи, а також індивідуальні особливості дитини, що накладають свій відбиток  на віковий перебіг кризи. Такими особливостями є:

• нечіткість меж початку і кінця перебігу кризи

• важковиховуваність дітей у момент вікової кризи.

     Упродовж перших трьох років життя дитини змінюється так інтенсивно, як не на жодному з подальших його етапів. До трьох років в неї більшою або меншою мірою формуються характер, індивідуальне ставлення до світу, вона навчається діяти соціально прийнятними  способами, у неї складається певне ставлення до себе.

      Трирічний вік характеризується як важкий. Його важкість полягає в тому, що дитина починає відокремлювати себе від рідних дорослих. Вона проявляє норовливість, яка посилюється під впливом дорослих, які наполягають на своєму, проявляючи не меншу впертість.

        Першим свідченням початку кризи може бути поява негативізму, коли дитина перестає беззаперечно виконувати прохання дорослих.  Едина мета дитини – дати зрозуміти оточуючим, що в неї своя точка зору і всі повинні з нею рахуватися, зважати на неї. Для дитини важливого значення набуває її успішність або неуспішність у справах і іграх, вона починає бурхливо реагувати на оцінювання результатів своєї діяльності.  Вона стає злопам’ятною і образливою, починає хитрувати. Дитина починає претендувати на рівноправність з дорослими.

         Після кризовий розвиток дитини безпосередньо залежить від того, як вона взаємодіє з дорослими. Можливі два варіанти:

1. Якщо дорослий в цілому позитивно оцінював особистість дитини тактовно і аргументовано вказував на недоліки та промахи, вмів підтримувати і похвалити за старання і ініціативність, то  дитина навчиться пишатися собою і своїми успіхами.

2. Якщо дорослий прагнув будь що підкорити дитину, карав її за свавілля, намагався спіймати на обмані, то швидше за все, у дитини розвинеться бажання протистояти дорослому.

 

     ЛІТЕРАТУРА:

1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі” / М-во освіти і науки України, Акад. пед. наук України; наук. ред. таупоряд. О.Л. Кононко. - К.: Світоч, 2008. - 430 с
2. Выготский Л.С. Психология развития ребёнка. - М., 2005. -512 с.
3. Гордова О.В. Емоційний аспект шкільної адаптації // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К,: Міленіум, 2006. - Вип. 27. - С 35-44.
4. Кайгер В. особливості процесу соціалізації особистості в сучасних умовах // Соціальна психологія. - Спеціальний випуск, 2007. - С 116.
5. Кульчицька О.І. Дізнаємося про вікові особливості дітей дошкільного віку // Обдарована дитина. - 2002. - № 3. - С. 44-54.
6. Милославова И.А. Адаптация как социально-психологическое явление. // Социальная психология и философия. - П., 1973. - С. 111-120.
7. Прохоров А.О. Саморегуляция психических состояний как фактор социальной адаптации субъекта. - М., 2007. - С. 195-216.
8. Удовенко Ю.М. Вплив несприятливих умов соціалізації на психічний розвиток дитини: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. психол. наук. - К., 2007. - 22 с
9. Эльконин Д. Б. Проблемы возрастной и педагогической психологии. - М., 1995. - 224 с.