Напрямки роботи психолога в ДНЗ

                                                                                                 Консультативно-просвітницька робота

 

Мета: підвищення психологічної культури вихователів і батьків, забезпечення інформацією з психологічних проблем, формування запиту на психологічні послуги.

Сьогодення ставить нові вимоги до дошкільної освіти та до кожного вихователя. Педагоги мають бути творчими особистостями, новаторами ідей, постійно підвищувати свій професійний рівень. А допомагати їм у цьому, надавати психологічну та методичну підтримку мають спільними зусиллями психологічна служба та адміністрація ДНЗ.

Індивідуальні консультації – це надання конкретної допомоги дорослим, які спілкуються з дошкільником. Задача психолога в процесі консультування полягає у наступному:

·         в усвідомленні дорослими та дітьми природи їхніх утруднень,

·         в аналізі й розв’язанні психологічних проблем, пов'язаних із особистісними особливостями, життєвими обставинами в яких розвивається людина, взаєминами в родині, у дружньому колі, у дошкільному закладі тощо;

·         у формуванні нових установок і прийнятті власних рішень.

Консультації можуть бути короткостроковими (одно-двох разове відвідування психолога) або довгостроковим (психолог працює з клієнтом протягом кілька місяців з певною періодичністю). Тривалість консультацій залежить від проблеми, з якою звернувся клієнт до психолога, від бажання клієнта серйозно працювати над проблемою, об’єктивних обставин у житті клієнта чи психолога.

Форми психологічної просвітницької роботи з формування компетенції вихователів дошкільних закладів сприяють збагаченню інтересів, духовних і професійних потреб педагогічних кадрів, дають змогу мати власну позицію щодо важливих психологічних проблем сучасності, а також є формою виявлення й узагальнення найкращого досвіду. Такі форми роботи також сприяють удосконаленню знань вихователів, єдності поглядів, вимог і дій педагогічних колективів щодо важливих проблем теорії та методики розвитку дітей дошкільного віку.

Серед форм психологічної просвітницької роботи можна виділити: лекції, групові консультації, проблемні семінари, семінари-практикуми, тренінги, виступи на батьківських зборах тощо.

 

                                                                        Лекції, групові консультації

На психологічних лекціях та групових консультаціях психолог задовольняє інтерес педагогів та батьків к психології взагалі та розповідає про конкретні можливості практичної психології стосовно дошкільних проблем. Лекції та консультації допомагають психологу скоректувати форми та методи конкретної психологічної допомоги, що допомагають йому нейтралізувати неадекватні очікування вихователів та батьків. Лекційна робота допомагає психологу за короткий час охопити велику кількість людей, як педагогів так і батьків різних груп та познайомитися з ними.

 

                                                                                      Семінари

Вони можуть бути розраховані на опрацювання будь-яких різноманітних питань з педагогіки та психології. Семінари характеризуються тим, що органічно поєднують теорію та практику. Проблемні семінари та, семінари практикуми, які розраховані на ґрунтовне опрацювання однієї особливо важливої та складної теми, отримання практичних вмінь та навичок щодо обраної теми. Тематику роботи семінарів частіше визначає педагогічний колектив ДНЗ, але можливі ситуації, коли теми семінарів запропоновують районі, міські чи обласні управління освіти. Орієнтуючись на тематику семінарів, розробляють плани на кожне семінарське заняття. План включає тему, питання, які підлягають розгляду, література, яка рекомендована для опрацювання.

 

                                                                   Виступи на батьківських зборах

Вони націлені, як на вирішення будь-яких теоретичних психологічних питань, так і на аналіз певної проблеми, яка актуальна для батьків саме цієї групи. Тематика батьківських зборів може визначатися вихователем, психологом або  самими батьками. На батьківських зборах можна інформувати батьків щодо результатів психодіагностики дітей, надання конкретних рекомендацій щодо вирішення психолого-педагогічних проблем. Але інформацію необхідно надавати в узагальненому вигляді, без визначення конкретних осіб. Подробиці щодо результатів кожної дитини окремо психолог надає батькам на індивідуальній консультації..

 

                                                                        Психодіагностична робота

Мета: психолого-педагогічне вивчення індивідуальних особливостей особистості дітей, педагогів, батьків.

У дошкільному закладі практичний психолог:

·         виявляє причини виникнення проблем у навчанні і розвитку дітей;

·         вивчає резервні можливості особистості, на які можна спиратися в ході корекційно-розвивальної або консультативної роботи;

·         вивчає психологічний клімат у педагогічному та дитячих колективах закладу;

·         виявляє на ранньому етапі пізнавальні інтереси та здібності дітей.

Цей напрямок здійснюється у формі планової діагностики або діагностики по запиту педагогів, батьків, адміністрації, і розглядається як важливий підготовчий етап для подальшої корекційно-розвивальної роботи.

               Психологічна діагностика професійної поведінки вихователя здійснюється психологом або в рамках розробленої їм стратегії власної професійної діяльності, або по запиту з боку адміністрації або самого педагога і виконується у формі аналізу занять вихователя на підставі анкетування, тестування, спостережень із заповненням карт психологічного аналізу занять тощо.

При проведені діагностики дошкільнят важливо пам'ятати про те, що психічний розвиток дітей – це не простий процес, в якому неможливо виділити окремі незалежні один від одного параметри. При діагностиці необхідно використовувати цілу «батарею» методик, націлених на вивчення усіх сторін психіки дітей, порівнюючи отримані дані так, щоб можна було отримати цілісне сприйняття про конкретну дитину. При цьому дуже важливо не тільки правильно підібрати методики, але й розташувати їх у певному порядку, щоб дитина не втомилася, не відмовилася від роботи.

               Аналізуючи отримані дані, важно установити взаємозв'язок між окремими особливостями і сторонами психіки обстеженої дитини (пізнавальними здібностями, особистісними якостями, характером спілкування). На основі такого аналізу складається психологічна характеристика, в якій дається комплексний опис психологічних рис даної дитини, а також основні причини тих недоліків і відхилень, які були виявлені в процесі обстеження. В реальному житті усі сторони психіки впливають одна на одну, і наприклад, неуспішність в учбовій діяльності може буде пов'язана як з відставанням пізнавального розвитку, так і з високою тривожністю чи уповільненим темпом орієнтировки дитини. У свою чергу особливості пам'яті та рівень мислення визначають і деякі якості особистості, наприклад, рівень домагань або агресивність дитини, особливості його спілкування.

           Правильна діагностика – перший крок в організації психічних відхилень, тому що вона демонструє , що є першопричиною порушень у психічному розвитку, які якості менш всього сформовані. Таким чином, на основі діагностики складається план корекції – від допомоги дитині в виправленні простих недоліків до компенсації важких дефектів.

           Психологу слід пам'ятати, що обстеження дитини починається вже з аналізу зовнішнього вигляду дитини, та її реакції на ситуацію обстеження. Необхідно звертати увагу на те, наскільки дитина відкрита для контакту, чи проявляє вона активність (з інтересом вивчає обстановку кімнати, роздивляється іграшки, предмети, що в ній знаходяться) або вона розторможена, тобто крутиться на місці, намагається встати, крутить щось у руках. Необхідно фіксувати моменти появи заторможеності, напруги, які з'являються у дитини, намагання дитини сісти або встати у куток, небажання звертати на себе увагу, страх починати бесіду з дорослим. Отримані при спостережені дані у подальшому співвідносяться з даними тестів і допомагають зрозуміти природу інтелектуальних або емоційних утруднень дитини.

Коли для обстеження дитини використовується батарея методик, то необхідно чергувати методики таким чином, щоб методи, які вивчають пам'ять йшли за методиками, які націлені на аналіз мислення, а вивчення сприйняття повинно йти за обстеженням креативності. Починати діагностику необхідно з малювання. Спочатку даються завдання на обстеження пам'яті, якщо є мета виявити довгострокову пам'ять. Особистісні методики варто давати у кінці роботи, після того, як дитина вже наладить стосунки з дорослим, який проводить діагностику.

          Загальний час тестування дошкільників складає від 30 хвилин до 1 часу відповідно до віку дитини.

При, проведені діагностики, практичному психологу варто притримуватись наступних правил:

1.     Немає однієї універсальної методики, яка б розповіла про дитину все. Кожна методика націлена на вивчення окремих певних якостей, процесів, здібностей. Для складання  повної характеристики дитини необхідно використовувати не менш 10 тестів.

2.     Психологу треба уважно читати інструкцію, яка надається до тесту. Неправильна надана інструкція може повністю змінити зміст завдання і результат буде помилковим.

3.     При використанні методик чи тестів необхідно чітко додержуватись вимог щодо віку дітей. Якщо методика розрахована на різні вікові групи – треба уважно слідкувати за способом надання інструкції, врахуванням особливостей сприйняття завдання у кожній віковій групі.

4.     Інтерпретацію результатів необхідно проводити також з урахуванням вікових норм. Про відставання дитини можна говорити, якщо дитина показала низький результат обов'язково по декілька тестам, а не по одній методиці.

5.     При роботі з дитиною не треба на неї давити, працювати без її бажання. Неприйняття дитиною ситуації обстеження змінить результати, і вони будуть перекрученими. Не треба підкреслювати, що дитину перевіряють чи екзаменують, бо це може привести до появи напруженості у дитини, що також може змінити дані обстеження. Краще запропоновувати дитині завдання тестів в ігровій формі.

          Існують показники, які характеризують основний предмет психологічного впливу:

Показники  вікового та індивідуального розвитку дітей включають на три блоки:

            Психологічні показники

·         Пізнавальні, комунікативні, рефлексивні здібності;

·         Моральна позиція;

·         Вікові компетентності дитини;

·         Розвиток психомоторної сфери

·         Особистісно-емоційні особливості

·         Психофізіологічні особливості (темп, сценічність, адаптивність, лабільність нервової системи)   

·         Психолого-педагогічні показники

·         вміння навчатись у дитини та передумови навчальної діяльності

·         музичні, художні, математичні та інші здібності

·         сформовані знання, вміння, навички

Показники психолого-педагогічної взаємодії педагогів ДНЗ з дітьми включає:

1.     Показники освітньої виховної стратегії, яка існує в  ДНЗ

2.     Показники стиля спілкування між вихователем та дитиною

3.     Показники психологічної стабільності особистісно-емоційного спілкування між педагогами ДНЗ (психологічний клімат)

Показники особливостей сімейних стосунків включає:

1.     Показники стиля взаємостосунків у родині.

2.     Показники виховної стратегії батьків та  сформованості батьківської позиції.

3.     Показники психологічної стабільності батьків дитини.

 

Психодіагностичні методи, які використовує психолог ДНЗ

·         Тестування

·         Спостереження

·         Анкетування

·         Бесіда

·         Аналіз продуктів дитячої творчості (малюнків, аплікацій, поробок)

      Тестування – метод психологічної діагностики, який використовує стандартизовані питання, завдання, з заданою шкалою значень, метою якого є вимірювання рівня розвитку певної психологічної якості особистості. До тестів висовується ряд вимог: репрезентативність, надійність, валідність, об'єктивність вимірювання

      Спостереження – навмисне та націлене сприйняття психічних явищ з метою вивчення їх специфічних змін в певних умовах. Використання цього методу дає можливість порівняти та продублювати діагностичні дані тестів та методик при інтерпретації результатів, що є важливим фактором забезпечення об'єктивності психологічного обстеження. Спостерігати за дитиною можливо в натуральних умовах життєдіяльності (під час приймання їжі, прогулянок, вільних ігор з однолітками тощо), в умовах націленої діяльності (спілкування з дорослим під час спільної діяльності), в умовах спеціально організованої діяльності (на заняттях, організованих заходах, святах тощо).

       Анкетування – метод отримання соціально-психологічної та психолого-педагогічної інформації на основі вербальних комунікацій. Анкетування у ДНЗ проводиться лише з дорослими (батьками та педагогами). Метою анкетування є визначення біографічних відомостей, ціннісних орієнтацій, соціальних ставлень, особистісних рис, визначення батьківських та педагогічних позицій опитаних.

Бесіда – метод отримання усної інформації на основі вербальної комунікації з метою збору відомостей про опитуємого, складання психолого-педагогічного портрету. В бесіді з дитиною вирішується проблема налагодження контакту. В бесіді з дорослими психолог залучає їх до співробітництва. Процедура бесіди, кількість питань, їх формулювання є гнучкими, незалежно від виду бесіди. 

Аналіз продуктів дитячої творчості – оцінювання результатів дитячих продуктивних видів діяльності з метою виявлення рівня та особливостей дитяче компетентності в дошкільному віці. Предметом аналізу є: продукти зображувальної та графічної діяльності (малюнки, візерунки), продукти конструювання (мозаїка, побудови), продукти ліплення (об'ємні фігури та композиції), продукти вербальної діяльності (пісні, мелодії), продукти ігрової діяльності (ролі, сюжети). Оцінюються рівень виконання відповідно до програмних вимог, відмінні особливості робіт: комбінаторність, оригінальність, технічність. Аналізувати треба ті роботи. Які дитина створила самостійно у вільній ігровій діяльності. Психологічна інформація, отримана в результаті цього методу може бути доповненням до уявлень про психічний розвиток дитини.

Етапи процедури психологічних обстежень дитини

1.     Підготовчий

o        складання медичного анамнезу на основі аналізу спеціальної документації та бесіди з медичним працівником;

o        складання соціально-побутової характеристики життєдіяльності дитини на основі анкетування батьків;

o        складання педагогічної характеристики на основі анкетування та бесід з вихователями, які взаємодіють з дитиною;

o        складання сімейною характеристики на основі бесід з батьками та значимими для дитини дорослими.

2.     Адаптаційний етап

Знайомство з дитиною в процесі спостережень, бесід з ними, аналізу продуктів дитячої творчості.

  3. Основний етап тестування

  4. Етап інтерпретації

Складання психологічного висновку та супроводжуючих документів на основі обробці і аналізу діагностичних даних.

   5. Заключний етап

Констатація результатів обстеження в бесіді з батьками, педагогами, надання усних або письмових рекомендацій

Корекційно-розвивальний напрямок

Мета: систематичне цілеспрямоване використання психологом психологічних методів та засобів по створенню оптимальних можливостей та умов для повноцінного та своєчасного психічного розвитку дитини. Корекційна робота з дітьми, які віднесені до категорії групи ризику на тих або інших підставах, спрямована на специфічну допомогу цим дітям. Розвивальна робота з дітьми може здійснюватись з усіма дітьми і бути націлена на розвиток у дітей психічних процесів, різноманітних здібностей.

В умовах дошкільного закладу психолог самостійно має право працювати тільки з дітьми, відхилення в поведінці яких не є наслідком поразки центральної нервової системи або психічного захворювання.

Корекцій-розвивальна робота здійснюється у формі індивідуальних і групових занять по корекції і розвитку, а також у формі тематичних психологічних тренінгів, розроблених для дітей, що мають східні поведінкові проблеми.

Правила корекційно-розвивальної роботи психолога

·         психолог не повинен здійснювати спеціальний корекційний вплив без твердої впевненості в причинах відхилень в розвитку дітей;

·         простір корекційної роботи психолога в ДНЗ обмежений нормою та пограничними станом розвитку дитини при відсутності органічних та функціональних порушень;

·         психолог в ДНЗ не має права змінювати індивідуальний розвиток дитини шляхом радикального корекційного втручання;

·         в роботі з дітьми дошкільного віку не треба використовувати гіпнотичні та сугестивні засоби впливу, методи психотерапії, неадаптовані для дошкільного віку;

·         психолог не повинен допускати ситуації, які негативно впливають на самооцінку дітей;

·         інформацію, яку отримує психолог під час роботи з дитиною треба повідомляти батькам чи вихователям таким чином, щоб не уразити гідність дитини, не зашкодити їй.

Корекційний вплив може бути націлений на пізнавальний, особистісно-емоційний, комунікативний, психомоторний розвиток, поведінкові реакції, вікову компетентність, довільну регуляцію з задачами адаптації до освітнього закладу, готовність до школи, стабілізацію емоційно-особистісних станів, структурування мислення, активізацію пам'яті, мовлення, регуляцію психомоторних функцій.

Оптимальна форма психокорекційного впливу на дошкільнят залежить від віку дитини, від її ведучої діяльності. Корекційні засоби доволі різноманітні: зображувально-графічні, музично-рухові, предметно-маніпулятивні, вербально-комунікативні.

Зміст і форми корекційно-розвивальної роботи з дошкільнятами

Психолог працює з програмами, націленими на розвиток та корекцію як окремих сторін психіки дитини, так і на розвиток особистості в цілому.

Психолог працює з програмами, націленими на розвиток та корекцію як окремих сторін психіки дитини, так і на розвиток особистості в цілому.

Робота може вестися з великою групою дітей (10-20 малюків).

Розвивальні заняття охоплюють:

·         пізнавально-розумову сферу (увага, пам'ять, мислення, уява);

·         емоційно-вольову сферу;

·         особистісну та комунікативну сфери

Індивідуальна робота з дитиною яка знаходяться у важкому психологічному стані проводиться з метою виявлення та усунення причин неблагополуччя. Основними завданнями є формування, розвиток, активізація пізнавальних процесів та здібностей дошкільнят.Індивідуальна робота з дитиною, яка має відхилення у поведінці та розвитку націлена сформованість у дітей адекватних поведінкових реакцій,

розвиток у дитини розумових вмінь та навичок.

Робота психолога направлена на виведення певного стилю спілкування дорослих з дитиною, щоб компенсувати труднощі, зумовлені підвищеною збудливістю, надмірною чутливістю, втомлюваністю, пасивністю дитини.

Для зняття психологічного напруження у дитини, усунення негативних переживань  використовуються образотворчі завдання, етюди драматизації, рольові ігри, гімнастичні вправи тощо.

Для профілактики у дітей труднощів у спілкуванні проводяться ігри, спрямовані на формування навичок поведінки, комунікативних умінь дітей.

Корекція хибних особистісних установок дітей (невпевненість в собі, негативне ставлення до оточуючих, неадекватне реагування на невдачі, несформовані пізнавальних інтересів) націлена на організацію ігрової, комунікативної та пізнавальної діяльності  таким чином, щоб небажані прояви реагування дитини не підкріплювалися, а відпрацьовуються нові поведінкові реакції.

Розвивальні заняття націлені на активний розвиток нахилів та здібностей дітей:

творчих, розумових, рухливих тощо. Психологу необхідно забезпечувати психологічні умови для навчання дітей в гуртках та студіях, вести серед батьків та вихователів відповідну роз'яснювальну роботу. Психолог може сам вести гурткову роботу, якщо це співпадає з його нахилами

та здібностями.

Корекція неблагополучного психологічного стану дитини проводиться через встановлення ситуації довіри і надання дитині можливості повно виражати свої страхи, переживання, образи. Для цього використовуються гра, малювання, ліплення, розповіді, казки. Психолог повинен не переконувати

малюка, а надати можливість самостійно пережити та відпрацювати їх.

Психолог займається формуванням психологічної готовності дітей до шкільного навчання через розвиток компонентів шкільної зрілості:

·         психофізичний розвиток;

·         розумовий розвиток;

·         комунікативний розвиток;

·         мотиваційний розвиток;

·         емоційно-вольовий розвиток

Форма проведення корекційного заняття (групова чи індивідуальна) залежить від специфіки націленості психокорекційного впливу, від наявності труднощів міжособистісного спілкування. Цикл занять може бути закритим (певна кількість занять, фіксована дата закінчення) та відкритим (без певної кількості зустрічей та дати закінчення). Тривалість циклу занять залежить від ефективності та результативності корекційного впливу на дітей.

Корекційно-розвивальна робота в ДНЗ являє собою диференційні цикли ігор, спеціальних і комбінованих занять, націлених на стабілізацію та структурування психічного розвитку дітей.

Практичному психологу, який працює з метою збереження «психічного здоров'я» дітей, паралельно з діагностично - корекційним циклом рекомендується організовувати психопрофілактичні заходи, які будуть охоплювати всі вікові групи дошкільного закладу, здійснюватись колективними зусиллями педагогів та психолога через сумісну діяльність.

 

                                                                 Організаційно-методичний напрямок

 

Мета: організація власної діяльності, аналіз та узагальнення її результатів, підвищення власного професіоналізму через самоосвіту.

Цей напрямок роботи практичного психолога умовно можна розділити на три складові:

  Аналіз та планування власної діяльності. Він включає:

·         складання річного та щомісячного планів роботи;

·         складання аналітичного та статистичних звітів роботи за навчальний рік;

·         підготовка до різноманітних виступів (на нарадах, педрадах, батьківських зборах);

·         розробка програм досліджень, підготовка психодіагностичного інструментарію;

·         розробка та підготовка до корекційно-розвивальних занять з дітьми, тренінгів, ділових ігор з педпрацівниками та батьками тощо

·         Розробка рекомендацій для усіх учасників навчально-виховного процесу

·         розробка рекомендацій для вихователів щодо проблем, які виникають;

·         розробка рекомендацій для батьків щодо взаємодії з дітьми «групи ризику»

·         Самоосвіта

·         участь у навчально-методичних семінарах та нарадах практичних психологів;

·         консультації у районних, міських, обласних центрах практичної психології;

·         відвідування бібліотек, самостійна робота з методичною, психолого-педагогічною літературою тощо

 

Методичні рекомендації щодо здійснення та оформлення психодіагностичної роботи практичним психологом закладу освіти.

         Психодіагностика є одним з основних видів діяльності психологічної служби в системі освіти України і полягає в психологічному обстеження дітей і підлітків, їхніх груп та колективів, моніторингу змісту й умов індивідуального розвитку, визначення причин, що ускладнюють розвиток та навчання дітей та учнівської молоді.

У плануванні та здійсненні цього нарямку роботи психолог керується Положенням про психологічну службу системи освіти України (Наказ МОН від 03.05.1999 № 127), Положенням про експертизу психологічного та соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах (Наказ МОН від 20.04.2001 № 330), Листом МОН про планування діяльності, ведення документації та звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти (Наказ МОН від 27.08.2000 № 1/9-352).

В межах діяльності психологічної служби не може йтися  про психодіагностику поза розвитком або корекцією. Діагностико-корекційна або діагностико-розвивальна робота практичного психолога системи освіти повинна мати такі етапи:

1.     Вивчення практичного запиту;

2.     Формулювання психологічної проблеми;

3.     Висування гіпотез про причини явищ, які спостерігаються;

4.     Визначення мети, предмета та об’єкта дослідження;

5.     Вибір методу дослідження, встановлення строків проведення;

6.     Використання методу (підготовка інструментарію, інструктаж, проведення процедури);

7.     Обробка результатів (кількісна та якісна);

8.     Формулювання психологічного діагнозу та прогнозу;

9.     Фіксація результатів, оформлення документації;

10. Розробка рекомендацій (консультації);

11. Планування розвивальної та корекційної роботи.

Досліджуваними можуть бути всі учасники навчально-виховного процесу: діти (основна категорія), педагоги, батьки.

Психодіагностична робота з дітьми здійснюється за наступними напрямками:

- вивчення адаптації під час переходу з однієї ланки до наступної (адаптація до дошкільного закладу, адаптація до навчального процесу, до зміни умов навчання при переході в середню та старшу ланку, при переході до профільного навчання, в заклад нового типу та ін. – так звані „діагностичні мінімуми”)

- вивчення пізнавальної сфери;

- вивчення особистості та емоційно-вольової сфери;

- вивчення комунікативної сфери;

- вивчення сімейної ситуації;

- вивчення інтересів, нахилів, здібностей;

- вивчення станів.

Визначаючи предмет та об’єкт дослідження потрібно памятати, що:

Об’єкт – це психічне явище.

Предмет – це завжди окремі психічні властивості, стани, процеси, функції, види поведінки, діяльності і спілкування, взаємозв’язки між психічними явищами, характеристика певних явищ тощо.

Обираючи методику дослідження обов’язково звертати увагу на ії відповідність віку дитини та меті діагностичного обстеження. Пcихологічна характеристика дитини дається тільки за результатами комплексного обстеження за різними методиками.

Психологічний діагноз – формулювання висновку про основні характеристики психічного розвитку або формування особистості дитини.

Психологічний діагноз повинен здійснюватися психологом відповідно до професійної компетентності і на тому рівні, на якому може здійснюватися конкретна психолого-педагогічна корекція та інша психологічна допомога. Важливо щоб у випадках, коли у психолога виникають підозри про патопсихологічний чи дефектологічний діагноз, він не намагався сам поставити діагноз, а рекомендував батькам звернутися до відповідних фахівців.

Прогноз має містити два напрями: розвиток дитини за умови своєчасного проведення корекційно-розвивальної роботи та розвиток дитини якщо такої роботи проведено не буде.

Надаючи інформацію про діагноз розвитку досліджуваного зацікавленим людям (учителям, вихователям, батькам) слід уникати наукової термінології, викладати його зрозумілою мовою.

Рекомендації (батькам, педагогам) також повинні бути конкретними і зрозумілими у формі вказівок щодо заходів, що слід застосовувати у роботі з дитиною. 

Психолог несе відповідальність за результати діагностичної роботи та за надані рекомендації, не поширює відомості, отримані в процесі діагностики, якщо це може завдати шкоди дитині чи її оточенню.

Оформлення результатів діагностичних досліджень.

За результатами психодіагностичних досліджень психолог зобов’язаний вести  відповідну документацію і статистичну звітність.

Групові психодіагностичні дослідження плануються заздалегідь (річний, місячні плани роботи), можуть здійснюватися за запитом (тоді фіксуються в тижневому плані роботи закладу). В затвердженому керівником графіку роботу зазначається час (приблизний інтервал робочого часу) проведення діагностико-розвивальної (корекційної) роботи.

За результатами діагностичної роботи складаються протоколи обстежень . Висновки (психологічний діагноз) психолог фіксує в індивідуальних картках психолого-педагогічного діагностування .

 Результати спостережень за учнями/дітьми записуються в журнал психологічного аналізу уроків (занять) та журнал обліку спостережень. В журнал психологічного аналізу уроків (занять) вноситься переважно інформація про хід уроку (заняття) та аналіз діяльності вчителя (вихователя), який здійснюється за вимогою адміністрації.

За результатами групових обстежень складаються аналітичні довідки.

Всі основні види роботи фіксуються в журналі щоденного обліку роботи психолога.

Дані про кількість обстежених дітей/груп дітей, та педагогів, батьків, а  також про кількість витраченого часу подається в кінці навчального року в статистичному звіті в міський методичний центр. 

Згідно нормативів часу, на здійснення та оформлення групового психологічного чи соціально-психологічного дослідження відводиться 16,5 годин. Цей час включає саме обстеження класу, групи (дітей, батьків, педагогів), обробку результатів, оформлення висновків і рекомендацій. На проведення і оформлення індивідуального дослідження відводиться 6 годин.

В кабінеті практичного психолога зберігається каталог діагностичних методик, які періодично поновлюються .

На початку навчального року психолог подає методисту список методик, якими планує користуватися у наступному навчальному році.

Алгоритм оформлення діагностики:

1. Скласти протокол (під час роботи, якщо проводиться експеримент чи спостереження або незабаром, якщо потрібна кількісна обробка);

2.  Зробити короткий запис в журналі обліку діагностування та відмітку в журналі щоденного обліку роботи;

3. Скласти аналітичну довідку (у разі групового дослідження);

4. Зробити запис в індивідуальній картці учня/дитини.

                                                         Основні методи психодіагностики

       Основними методами є: спостереження, аналіз продуктів діяльності, опитування, опитувальники, проективні техніки, психофізіологічні методики.

Спостереження, аналіз продуктів діяльності та опитування відносяться до мало формалізованих методів. Вони погано піддаються об’єктивізації, в більшій мірі спираються на професійний досвід, інтуїцію самого психолога.

Опитувальники, проективні техніки, психофізіологічні методики відносяться до формалізованих методів. Вони дають можливість кількісного і якісного порівняння.

У повноцінному діагностичному обстеженні необхідно гармонійне поєднання тих та інших методів. Вони, зазвичай, взаємодоповнюють одне одного.

                                                                           Спостереження

Під спостереженням розуміємо цілеспрямоване, організоване і певним чином фіксоване сприйняття досліджуваного об’єкта.

За рівнем формалізованості спостереження  може бути неконтрольованим (не стандартизованим) і контрольованим (стандартизованим, коли реєстрація поведінки здійснюється за детально розробленою процедурою).

Основними вимогами для використання методу спостереження є:

- чітке формулювання мети;

- розробка відповідної схеми та способів фіксації;

- розробка способів обробки та інтерпретації результатів.

Розрізняють:

1. Включене спостереження (психолог перебуває в реальних стосунках з дитиною).

2. Невключене спостереження (психолог не пов’язаний з дитиною формальними чи неформальними відносинами. Це найбільш поширений вид спостереження).

3. Відкрите (просте) спостереження (коли об’єкт може помітити, що з ним спостерігають).

4. Приховане спостереження (спостереження “нишком” чи з допомогою технічних засобів).

5. Польове спостереження (спостереження, що здійснюється у природних для  дитини умовах, в школі, дитячому садку тощо).

Для підвищення надійності методу спостереження використовується метод експертних оцінок, коли спостереження психологом разом з педагогом.

Результати спостереження за учнями на уроках фіксуються в журналі обліку спостережень практичного психолога, протоколах (далі журнал) та індивідуальних картках психолого-педагогічного діагностування (далі картки). Якщо проводиться групове стандартизоване спостереження (за певними критеріями), воно оформляється аналітичною довідкою.

Контент – аналіз (аналіз документів)

Основна труднощі під час роботи з документальними джерелами - вміння провести якісний аналіз. Це значною мірою залежить від професійної компетентності дослідника, рівня його творчих можливостей, наявності достатнього матеріалу для аналізу. У випадку використання цього метода шкільним психологом, результати фіксуються в протоколі, журналі, картках. 

              Опитування - це метод збору первинної інформації, заснований на безпосередньому (розмова, інтерв’ю) чи опосередкованому (анкета) взаємодії психолога і опитуваного.

Інтерв’ю - це метод отримання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої розмови, коли опитувач (інтерв’юер) лише задає питання, а опитуваний (респондент) на них відповідає.

Інтерв’ю може бути стандартизованим (за планом, з можливими варіантами розмови, з розробленої стратегією і тактикою), нестандартизованим (вільним - без суворої деталізації питань, з вільною тактикою, в формі бесіди) і частково стандартизованим.

Найчастіше інтерв’ю має таку структуру:

а) вступ, налаштування на розмову, на співробітництво;

б) загальні питання;

в) вільні висловлювання досліджуваного;

г) уточнюючі запитання;

д) зняття напруження і вираз вдячності за участь в розмові. 

Інтерпретація отриманих у ході інтерв’ю результатів не позбавлена суб’єктивізму, тому вони мають розглядатися комплексно з іншими діагностичними методиками. Головною умовою успішного проведення інтерв’ю є створення дружньої атмосфери, встановлення контакту з опитуваним. Тут велику роль грає вступне словом, і перші питання психолога, які мають викликати в опитуваного довіру і бажання співпрацювати.

Інтерв’ю фіксується в протоколі, журналі, картках.

Бесіда як різновид методу опитування

       Бесіда - це метод отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації. Це порівняно вільний діалог між дослідником і досліджуваним на певну тему. Бесіда, зазвичай, не обмежена в часі та, часто, важко вкладається в задане русло тому вимагає особливої чуйності й гнучкості, вміння слухати і водночас вести її по заданому плану, розумітися на емоційних станах співрозмовника, реагуючи на їх зміни, фіксувати зовнішні прояви (жести, міміку), бачити підтекст спілкування. Тут велику роль грає вступне слово, і перші питання дослідника, які мають викликати в опитуваного довіру і бажання співпрацювати. Рекомендується починати розмову з нейтральних питань, спираючись на передбачену двосторонню згоду. Дитина повинна побачити в особистості психолога людину, що прагне її зрозуміти, не критикує, не засуджує.

Інформація про проведену бесіду фіксується в журналі.

Анкетування як різновид методу опитування

            Анкета - це структурно організований опитувальник, в якому відповіді даються в письмовій формі. Для отримання якісної психологічної інформації необхідно дотримуватися певних правил під час складання анкет.

Вимоги до формулювання питань:

- повинні бути зрозумілі для досліджуваної категорії людей;

лаконічні;

- виключати двозначність у розумінні;

- не дратувати, не принижувати гідності;

- добре і чітко надруковані.

За формою питання діляться на відкриті, закриті і напівзакриті; прямі й опосередковані. Відкриті питання припускають вільні відповіді, не містять можливих варіантів відповідей. Вони зустрічаються значно рідше закритих. Готові відповіді в них не передбачаються. Респондент відповідає на такі запитання на власний розсуд. У порівняні з закритими, інформація виходить докладніша (це їх плюс), але обробка та інтерпретація утруднені, неоднозначні, що перешкоджає порівняти відповіді різних досліджуваних. З іншого боку, такі анкети вимагають більшого часу виконання.

Закриті питання передбачають готові варіанти відповідей. Безсумнівною перевагою закритих питань є одноманітність відповідей та відносна легкість обробки даних, а недоліком - менш точна інтерпретація, наближений варіант відповіді, відсутність необхідного варіанти відповіді. В даному випадку є вихід у використанні напівзакритих питань, які містять поруч із готовими варіантами відповідей можливість викладу свого варіанту відповіді, у формулюванні типу: Викладіть свій варіант, якщо нема потрібного Вам варіанту відповіді.

У випадку закритих питань від респондента вимагається вибрати одну відповідь, що відповідає його думці. Може бути з двох (так / ні; згодний / не згодний), із трьох варіантів відповідей (так / в половині випадків / ні), з п’яти (завжди / здебільшого / в половині випадків / рідко / ніколи) тощо.

Анкета, зазвичай, складається з:

а) вступної частини, що містить звернення до респондента, який роз’яснює мету опитування, вказівку щодо правил заповнення, адресат використання отриманих даних;

б) так званої, паспортички, де респондента просять повідомити про себе деякі дані (наприклад, стать, вік, рівень освіти, місце роботи, проживання, сімейний стан, кількість дітей тощо.). Вибір інших питань для паспортички обумовлений завданнями анкетування.

в) основні питання. Їх не повинно бути багато (нf все опитування не більше 15 - 25). Вони повинні бути сформульовані відповідним чином. На закінчення анкети потрібно подякувати респонденту.

Короткий результати анкетування фіксується журналі обліку психолого-педагогічного діагностування. Більш докладно результати та висновки висвітлюються в довідці.

Соціологічні  та cоціально-психологічні   дослідження,   результати   яких   будуть поширюватись на один або декілька навчальних закладів, мають бути погоджені з методистом.

Тести

Тести (у перекладі анг. test - випробування, перевірка, проба) - це стандартизовані, стислі, найчастіше обмежені у часі випробування, призначені для встановлення кількісних та якісних індивідуальних психологічних відмінностей.

Тести, як і проективні техніки та психофізіологічні методики, відносяться до формалізованих методик. Для них характерна жорстка регламентація процедури обстеження (точне дотримання інструкцій), стандартизація (наявність норм чи інших критеріїв оцінки результатів), надійність і валідність. Ці методики дозволяють зібрати діагностичну інформацію у досить короткі строки.

За формою тести можуть бути: індивідуальні та групові; усні та письмові; бланкові, предметні, апаратурні та комп’ютерні; вербальні та невербальні.

Індивідуальне тестування має переваги: нагоду спостерігати за досліджуваним (за його мімікою, іншими мимовільними реакціями), чути і фіксувати непередбачувані інструкцією висловлювання, що дозволяє оцінити стан дитини, ії ставлення до тестування тощо. Тому індивідуальна діагностика необхідна в роботі з дітьми. Для індивідуального тестування потрібно, зазвичай, чимало часу. Приклади методик, які бажано проводити індивідуально: тести інтелекту Д. Векслера, Р. Амтхауера, колірний тест М. Люшера, Т. Лірі тощо.

Результати індивідуального тестування фіксуються в протоколі, журналі, картках.

Групове тестування дозволяє одночасно проводити випробування з великою групою людей. Його переваги в масовості, простоті процедури проведення та обробки даних (особливо з використанням ПК). Але водночас під час використання таких методик у експериментатора менше можливостей порозумітися з піддослідним. Негативно позначитися можуть також будь-які випадкові стану випробуваного, такі як хвороба, стомлення, тривожність, які вплинуть на результати тестування. Такі явища при груповому тестуванні виявити важко Для групового обстеження використовуються методики: 16-факторний опитувальник Кеттелла, Айзенка, тест акцентуацій Леонгарда тощо).

Результати групових тестувань оформлюються як і анкетування: коротко в журналі обліку психолого-педагогічного діагностування. Більш докладно результати та висновки висвітлюються в довідці. За необхідностю інформація вноситься в картки.

За формою відповіді тести бувають усні та письмові.

Усні  тести - у своїй більшості це індивідуальні проективні тести, наприклад, методики ТАТ, Роршаха, Розенцвейга, „Незакінчені речення” та ін. Використовуючи їх, психолог сам складає протокол.

У письмових  тестах відповіді даються на спеціальних бланках.

  За матеріалом оперування розрізняють тести:

- бланкові (представлені як брошури, які містять інструкцію щодо застосування, самі завдання, графи для відповідей);

- предметні (матеріал тестових завдань подано у вигляді реальних предметів: кубиків, карток, деталей геометричних фігур. Найбільш відомі - кубики Косса);

- апаратурні (вимагають застосування спеціальних технічних засобів чи спеціального устаткування);

- комп’ютерні (тестові завдання пред’являються на екрані дисплея, а відповіді досліджуваний виводить з клавіатури. Стандартні статистичні пакети дозволяють дуже швидко проводити математико-статистичну обробку отриманих результатів. Великою перевагою таких тестів є контроль над часом виконання завдань, що особливо важливо у тестах інтелекту.

           Заповнені бланки або протоколи зберігаються в психолога.

Експеримент

Експеримент (від лат. experimentum - проба, досвід) - один з основних методів наукового пізнання взагалі, психологічного дослідження - зокрема. Експерименти діляться на лабораторні і природні. Лабораторний експеримент забезпечує чистоту і точність результатів, проте штучність експериментальної обстановки ускладнюють їх практичне використання. Природний експеримент проводиться в звичних природних умов життя і діяльності людини.

В закладах освіти психологом використовуються певні експериментальні методики (напр. Таблиці Шульте). Їх результати фіксуються в протоколі, журналі, картках.