ДЕКІЛЬКО ГОЛОВНИХ МОМЕНТІВ ЩОДО ПІДГОТОВКИ
ШЕСТИРІЧКИ ДО ШКОЛИ
-
Дитину треба готувати до того, що далеко не всі ролі у житті можуть бути цікавими чи даватися винятково за нашими бажаннями, інколи доводиться робити і те, що потрібно іншим, хоч воно і не входить у коло наших безпосередніх інтересів.
-
Діти переймають і наслідують наш приклад спілкування, визначаючи для себе його особливості, фіксуючи межі та правила поводження, запам’ятовуючи інтонації, тембр, висоту голосу тощо.
-
На поведінці дитини негативно позначаються обіцянки, які не виконуються або постійно відтерміновуються (варто замислитись, перш ніж давати обіцянки малюку).
-
Не надавайте малюку непосильних завдань, щоб менше їм докоряти і відбивати ти самим бажання щось самостійно робити.
-
Психофізіологічні особливості шестирічних малят не дають змоги в повному обсязі сформувати в них вольову готовність до шкільного навчання, як у дітей семи років. Це треба врахувати, щоб не ставити перед малюком непосильних завдань.
-
Волю дитини слід формувати, ставлячи до неї сталі вимоги, які не змінюються спонтанно пі дією емоцій.
-
Мотиваційну готовність дитини слід формувати через усвідомлення того позитивного, що очікує не неї у школі, а не на погрозах та залякуванні.
-
Підвищити мотивацію дитини до шкільного навчання допоможе приклад батьків та близьких людей
-
Привабливість для сина і доньки шкільного навчання можна підвищити, створивши порт фоліо досягнень дитини.
-
Формуванню позитивної мотивації сприяють позитивні словесні формули підтримки з боку вихователів та батьків.
-
Не змушуйте дітей до жодних навчальних дій. Формуйте бажання. Готуйте до навчання пам’ятаючи: тільки бажання та інтерес дитини є ключем до цього процесу.
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ
ДИТИНИ ДОШКІЛЬНИКА ДО ШКОЛИ
- Інтелектуальна готовність визначається за рівнем розвитку пізнавальної діяльності дитини (уваги, сприймання, пам’яті, мислення, мовлення).
- Провідний в інтелектуальної готовності до школи – розвиток мовлення, а йому сприяє систематичне читання дитині книжок, обговорення ілюстрацій, репродукцій, повні відповіді на її запитання.
- Підтримка великого бажання дитини щось пізнавати тощо.
- Виконання логічних завдань, розгадування загадок тощо.
- Інтелектуальна готовність проявляється у загальному рівні розумового розвитку дитини, важливим показником якого є системність уявлень, знань про довкілля, життя природи, деякі соціальні явища.
- Розповідайте своїм дітям про живу і неживу природу, рідний край, світ птахів та тварин, а також про оточуючий світ професій тощо.
- Стимулює та розвиває пізнавальні здібності дитини робота з конструкторами, мозаїками, пазлами.
- Інтелектуальна готовність визначається також за володінням елементарними навчальними навичками звуковий аналіз слів, читання, лічба, підготовка руки до письма.
ФОРМУВАННЯ У ДОШКІЛЬНИКІВ ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ШКОЛИ
-
Розпочинайте підготовку до школи з ігор, під час яких діти могли б набути нових знань, умінь і навичок, а також розвивати здібності. Мова гри найбільш зрозуміла дітям, тому грайтеся з ними («Чого не стало?», «Що змінилося? » тощо).
-
Дотримуйтесь систематичних занять: 10-15 хвилин щодня можуть дати ліпший результат, аніж година-дві на вихідних.
-
Оцінюйте успіхи дітей, а вразі невдач – підбадьорюйте.
-
Стежте за власним настроєм. Діти емоційно чутливі, тому якщо вам не хочеться гратися в якусь гру або ви погано почуваєтеся, ліпше відкладіть заняття. З поганим настроєм або над силу не грайтеся з дітьми. Ігрове спілкування має бути цікавим та емоційно-позитивним і для них, і для вас.
-
Відвідуйте із дітьми школу, де вони навчатимуться, покажіть їм, де роздягальня, їдальня, туалет.
-
Розповідайте дітям про розпорядок дня у школі, про те, що роблять під час уроку, коли і як можна звернутися до вчителя. У цьому також може допомогти гра «в школу», за вдяки якій діти створюють певний образ як школи, так і поведінки в ній.
-
Поділіться власним досвідом шкільного життя, звісно, якщо він позитивний.
-
Читайте дітям про школу, школярів, учителів.
-
Формуйте у дітей об’єктивне уявлення про школу і навчання, не ідеалізуючи, але й залякуючи майбутніх школярів, адже відоме перестає бути незрозумілим, таким, що турбує і лякає.
Сім основних правил батьківської поведінки в організації навчання
- Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше Ви вимагаєте її (самостійності) в усіх сферах повсякденного життя, тим більше зможе ваша дитина працювати з почуттям відповідальності в шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного і тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.
- Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказками, такими як, наприклад, вказівка на довідники, знаходження правил, відгадування ребусів та інше, що може привести до шляхів розв’язання. Але не подавайте саме розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання.
- Дайте своїй дитині можливість перенести знання зі школи на домашній рівень і таким чином практично їх засвоїти.
- Визнайте здобутки дитини. Надавайте перевагу похвалі (заохоченню), а не докорам. Похвалою та заохоченням ви досягнете чогось набагато легше та краще, ніж повчанням, нагадуваннями і іншими покараннями. При похвалі звертайте увагу на те, щоб не обмежувати її критикою («дев’ять», звичайно, чудово, але без двох дурних помилок це могла б бути справжня «дванадцята»). Будьте обережними із заохоченнями (винагородами) як визнанням здобутку (ефективності).
- Не ставте перед своєю дитиною надмірні вимоги. Не робіть їх суворішими, ніж вимоги вчителів.
- Будьте, як вихователь, зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків, які читають, швидше сама вхопить книгу, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.
- Говоріть, по можливості, якомога позитивніше про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона бореться зі своїми власними упередженими думками.
Батьківські секрети успішної підготовки дитини до школи
-
Визначальний чинник готовності дитини до школи є здатність дитини бути самостійною, комунікабельною, легко сприймати й успішно засвоювати нову інформацію.
-
Запорука успішного навчання у школі – це передусім допитливість і цікавість до всього нового
-
Турбота батьків насамперед у зміцненні здоровя дитини, навичок самообслуговування
-
Відмахуючись від дитячих запитань означає придушувати «допитливість розуму» дитини, а отже, її потяг до знань і бажання вчитися
-
У процесі підготовки до школи батьки мають включати елементи навчання в усі можливі ігри дитини. На веселу гру цілком можна перетворити й виконання в майбутньому шкільних домашніх завдань
-
Якщо дитина відчуває, що отримані нею знання не «лежать мертвим вантажем», а їх постійно можна застосовувати на практиці, - це мотивує її отримувати нові й нові корисні заняття
Головна умова успішного навчання – не формувати в дитинпи потребу у вивченні будь-чого «від А до Я», а розвивати так званий «допитливий розум». Треба постійно підживлювати й підтримувати дитячу допитливість.
ЯК ЯКІСНО ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Проблема підготовки дитини до школи - предмет постійної уваги психологів.
Шестирічні діти мають більші фізичні та пізнавальні можливості, відносно вищу чутливість до навчання. Водночас вони вирізняються підвищеною збудженістю, емоційністю, досить швидко втомлюються, нестійкістю уваги, ситуативністю поведінки.
Нерідко батьки вважають основними показниками готовності до школи знайомство дитини з літерами, уміння читати, рахувати, писати, знання віршів та пісень. Однак це мало впливає на успішність навчання.
Що таке психологічна готовність дитини до школи? Це такий психічний розвиток дитини, який створює умови для успішного оволодіння навчальною діяльністю.
Можна виділити такі компоненти психологічної готовності :
-
Мотиваційний
-
Інтелектуальний
-
Вольовий
-
Емоційний
-
Узагальнення переживань.
МОТИВАЦІЙНИЙ компонент відображає бажання чи не бажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів.
Внутрішні та зовнішні мотиви дитини складають внутрішню позицію школяра, яка є одним із основних показників психологічної готовості до учбової діяльності.
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ компонент готовності дитини до школи охоплює:
-
Обізнаність яка характеризується обсягом знань про довкілля, рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю, довільної концентрації уваги, аналітичним мисленням, раціональним підходам до дійсності, логічних запам’ятовувань
-
Деякі уміння, навички звукового аналізу слів, підготовки руки до письма (витривалість м’язів руки).
ВОЛЬОВИЙ компонент: виявляється в умінні керувати своєю поведінкою на певному рівні розвитку довільності пізнавальних процесів. Навчання у школі потребує довільного сприйняття, тобто вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам’ятовування й відтворення уміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те що необхідно, доводити діло до кінця.
ЕМОЦІЙНИЙ компонент виявляється в тому, що дитина йде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов’язані з навчальною діяльністю та її першими результатами.
Інакше кажучи, готуючись до школи, майбутній успіх дитини пов’язаний з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з дорослими, однолітками, як поводиться у конфліктних ситуаціях.
Перш за все батьки повинні усвідомити, що перший клас це не новий період в житті дитини, а наступний.
До школи готуються і батьки і діти. У дорослих також спостерігається і страх, і переживання.
В першу чергу батьки самі повинні підготуватися до зміни статусу дитини на статус учня, до зміну режиму, ритму життя дитини.
Готують дитину не за рік, а протягом всього дошкільного періоду. Так як кожен період має свої норми розвитку і якщо дитина не опанувала вміння, навички попередньо вікової категорії, а перейшла у наступну вікову категорію – утворилась порожнина яка буде визначати затримку в розвитку дитини.
Батьки повинні пам’ятати: що вони також в родині виконують роль педагога й вирішують такі завдання як: освітні, навчальні, виховуючи, розвивальні.
Підсумок розвитку дітей дошкільного віку - сформована готовність їх до життя, до навчання у школі.
У сім'ї вона набуває початковий досвід спілкування. Тут у неї виникає відчуття довіри до навколишнього світу, до близьких людей, а вже на цьому ґрунті з'являються цікавість, допитливість, пізнавальна активність і багато інших особистісних якостей.
В дошкільному віці важливо надавати дитині можливість грати у різноманітні ігри. Головна перевага гри полягає в тому, що дитина є її учасником, героєм її сюжетів. Тільки бажання стати дорослим робить його здатним до навчальної діяльності.
Дитині, яка не оволоділа власною довільною поведінкою через гру, буде важко стримувати себе на уроці, не розмовляти з сусідом, не відволікатися при поясненні вчителя, робити записи в зошиті певним чином, приступати до виконання домашніх завдань в певний час і т. д.
Не менш корисно навчити дитину тверезо оцінювати свою невдачу, але при цьому обов'язково орієнтуватися на певну перспективу в її досягненні.
Тому батьки і педагоги повинні не просто робити зауваження дітям, а вчити визначати причини допущених помилок, встановлювати шляхи їх усунення та допомагати досягати потрібного результату в діяльності, поведінки.
Школяр за статусом, дошкільник за психологічним віком
Щоб навчання для дитини було цікавим, простим і бажаним важливо дотримуватися певних умов. А саме: навколо дитини вдома, в садочку створити розвивальний та пізнавальний осередок. Серед її іграшок не тільки розважальні, а вже з’являються пізнавальні, розвивальні ті які спонукають до подальшого вікового розвитку. Дитині надають більше самостійності щодо виконання навичок самообслуговування, трудових доручень, завдань тощо. При розмові з дитиною спонукають її до самостійних умовиводів, висновків. Також нетреба забувати що у навчанні важливими факторами є: бажання здобувати знання, розвинута сила волі, працездатність, посидючість.
Потребами дошкільного віку є розвиток дрібної моторики кистей рук, координації рухів очей і рук, уміння орієнтуватися на сторінці зошита та в клітинках і на рядках, елементарних графомоторних умінь; розвиток фонематичного слуху, ознайомлення зі словом і реченням, складом і звуком, літерами, навчання основ звукового аналізу, а на цьому ґрунті – первинного поскладового читання.
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ!!! Від надмірної кількості розумового виховання, де кількість стає над якістю. Коли приділяється увага тільки окремим навичкам, вмінням, цілісність розвитку та підготовки порушується.
Готувати не до навчання, а до нових умов життя
Готувати дитину треба не до шкільного навчання, а до нових умов шкільного життя взагалі. Маленькому школяреві бракує не стільки конкретних знань та вмінь, скільки здатності керувати своєю поведінкою, діяльністю, увагою. Надмірна опіка заважає дитині навчатися самостійно. Така дитина і на уроці, як удома, не стежить, на скільки клітинок відступити, де почати з великої літери тому що звикла, що їй підкажуть та допоможуть.
ЛІТЕРАТУРА: ж. Психолог №31, №32 2006 г.(за матеріалами)