ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ ПСИХОДІАГНОСТИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ

                                                                ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

(за Тетяною Марцинківською)

 

Пам’ятка для практичного психолога

 

• Утримувати просторову позицію з дитиною «очі в очі». Фахівець не домінує як дорослий, а спілкується «на рівних». Для цього він сідає на дитячий стілець або за дитячий стіл разом із дитиною

• Надавати можливість дитині обирати діяльність (гра, малювання, спілкування тощо). Це забезпечує створення поля можливостей для дитини

• Чергувати діяльність дитини, на основі якої побудовані діагностичні методики, наприклад спілкування – конструювання-рух-малювання

• Стежити за часом. Обстеження дитини дошкільного віку триває 30-60- хвилин, залежно від віку. Половину часу використовують на розсуд дитини, а половину – безпосередньо на психодіагностичне обстеження

• Дозувати інтелектуальне навантаження. Інтелектуальних завдань у діагностичному комплексі має бути не більше трьох у одній процедурі обстеження з чергуванням вербального і невербального стимульного матеріалу

• Контролювати особистісно-емоційне навантаження на дитину. Проективних методик у діагностичному комплексі має бути не більше трьох в одній процедурі з чергуванням асоціативних та експресивних реакцій дитини

• Дублювати методи й методики загальної діагностичної спрямованості. Необхідно використовувати різні методичні засоби для підтвердження отриманих результатів

• Варіювати процедуру психодіагностичного обстеження. Це правило передбачає недирективні інструкції і зміну структурних етапів обстеження, використання різних рівнів психологічної допомоги під час виконання дитиною завдань. Правило використовують у випадках – ускладненої адаптації дитини до процедури психолог-педагогічного обстеження – страх перед незнайомим дорослим - практичним психологом або ж  страх процедури ; яскраво виражених негативних феноменів особистісно – емоційного розвитку – страх, тривожність, замкнутість тощо

​

                                           ВИМОГИ ДО ПРОВЕДЕННЯ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

 

• Окресліть психологічний прояв, який вивчатимете

 

• Оберіть об’єкт (дитина певної статі та віку) і ситуацію, в якій проводитимете спостереження (під час їди, одягання, умивання тощо)

​

• Познайомтеся з групою дітей та адаптуйтеся в їхньому середовищі за кілька днів до спостереження

 

• Не втручайтеся в діяльність дитини, яка не знає, що за нею спостерігають. Так вона поводитиметься природньо

​

• Будьте об’єктивними. Якщо у ставленні до дитини сформувалася позитивна установка, ви можете не помітити негативні психічні прояви. І навпаки, у разі негативної установки ви можете не помітити позитивні сторони, а сконцентруватися                                 на негативних психічних фактах. Далі – інтерпретувати їх як постійні та закономірні.

 

• Поспілкуйтеся з дитиною, її батьками після спостереження і первинного оброблення даних, щоб отримати додаткову інформацію

​

• Проводьте спостереження не менш двох-трьох разів під час тих самих видів діяльності

 

• Ведіть фотографічний запис усіх психологічних проявів у протоколі,  не змінюючи їх.